У Нехаївці Коропського району вже два роки триває спір за майно між правонаступниками власності та ініціаторами, які прагнуть господарювати самостійно. Наша газета оприлюднила 27 серпня 2004 року точки зору конфронтаційних сторін. Нещодавно редакція отримала лист-відгук голови Коропської райдержадміністрації Михайла Півня (друкуємо нижче). Наш кореспондент знову побував у Нехаївці.
Майно не хочуть забирати!
7. 10. 2000 р.
Редакції газети «Голос України»
Проаналізувавши проблему, порушену у публікації «Нехаївський розкол» («Голос України» за 27.08.04 р.), повідомляємо, що вказану публікацію було обговорено на нараді з керівниками реформованих сільгосппідприємств третього вересня 2004 року та в колективах виробничих підрозділів ПАФ «Прогрес».
Викладені у статті факти, за винятком повної ліквідації свинопоголів’я протягом 2002—2004 років у кількості 3000 голів, розбазарювання тваринницьких приміщень у селі Лебедин і виготовлення трун з розібраних дошок, справді мають місце.
Але автор статті Сергій Павленко, на жаль, не був у селі Нехаївка та детально не вивчив суть питання і стаття написана поверхово.
Справді, в 2003 році в березні ініціативною групою було порушено питання про вихід частини власників земельних і майнових паїв з ПАФ «Прогрес», правомірний розподіл майна, яке було в господарстві на час реформування. Тобто на 1.1.2000 року ПАФ «Прогрес» було укладено договір з незалежною організацією ТОВ «Полісся-Агроконсалт» м. Чернігова на експертизу майна, його оцінку та виготовлення пакета документів з врегулювання майнових відносин. Протягом року комісією з врегулювання майнових відносин було проведено значну роботу з інвентаризації та розгляду матеріалів експертної оцінки майна, його розподілу між власником майна колишніх членів КСП «Прогрес», які залишаються в ПАФ «Прогрес», та тих, що виявили бажання передати його в ПОП «Лебедин» і невитребуваних паїв.
Всі матеріали з врегулювання майнових відносин ТОВ «Полісся-Агроконсалт» було виготовлено і 17 серпня 2004 року винесено комісією з врегулювання майнових відносин на загальні збори колишніх членів КСП «Прогрес». На зборах були присутні начальник Головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації А. Іванько, заступник начальника ГУСГ В. Кочерга, начальник відділу реформування земельних і майнових відносин В. Ісаєнко, голова райдержадміністрації М. Півень та спеціалісти районного управління сільського господарства та продовольства.
Збори були правомочними, і переважною більшістю прийнято відповідні рішення. Було затверджено перелік майна, що виділяється його власниками ПАФ «Прогрес» та ПОП «Лебедин».
Але ініціативна група і керівник ПОП «Лебедин» Г. В. Кошеленко до цього часу виділене майно не хочуть отримувати за актами передачі майна в натурі, а продовжують скаржитися у вищестоящі органи на неправомірність рішення загальних зборів і розподіл майна.
Голова районної державної адміністрації М. Півень.
Потрібна ходова техніка
У Нехаївку 11 жовтня приїхав удруге (після перших моїх відвідин села у «Голосі України» вийшли матеріали про фермера отця Іоана, страусину ферму, а згодом про ситуацію з поділом майна між пайовиками. — Авт.).
У Лебедині (колись бригадне село КСП «Прогрес») показали «птахоферму», де за останні два роки від капітального приміщення залишилися лише стовпці. У центрі села відбулася розмова з «організаторами» розколу, чи, вірніше, відокремлення майже 300 пайовиків від приватної агрофірми «Прогрес».
— Чого ми, старики, наважилися на таке? — казали люди. — Бо поля заросли навкруги села бур’янами, корів з нашої передової ферми кілька років тому забрали. «Прогресу» ми просто не потрібні. Чого вони нам не віддадуть те, що ми заробили?
Бабуся Євдокія Миколаївна Кузьменко повела на ферму, яка має перейти лебединським співвласникам.
— Торік сюди підігнали машину, — розповідала. — На моїх очах відривали товсті дошки від стелі корівника. Я спитала: «Навіщо?» А мені у відповідь: «На труни».
Таке саме пояснення чув і Микола Гаврилович Мірошниченко. Можливо, хлопці невдало пожартували: мовляв, не на будівництво ж відбивають добре прибиті дошки. Але старі люди їх зрозуміли буквально. Та і як інакше, коли з лебединських корівників перед тим не жартома демонтовано доїльне устаткування, гноєзбиральні транспортери, водопровід, електрообладнання. Скільки сюди треба ще вкласти грошей, щоб можна було поставити корів!
На тракторному стані голова комітету спілки громадян співвласників майна «Лебедин-1» Галина Кошеленко показала три розукомплектовані комбайни, якими «нагороджені» за розподілом майна лебединці. Як на мене, то з цих заіржавілих металевих конструкцій навіть не можна скласти одного такого-сякого комбайна, яким би можна було зрушити з місця! Їм пряма дорога — на переплавку...
— Нам не виділено жодного плуга, — каже Г. Кошеленко. — Схоже, трактори будуть такі само, як і комбайни. Вибачте, як ми можемо прийняти на себе цей нікому не потрібний брухт? Керівництво ПАФ «Прогрес» при цьому письмово мене попередило, що огляд техніки відбудеться одночасно з її передачею. Ні, ми подаємо до суду, щоб людям хоч щось ходове дісталося...
Розмовляв того дня і з керівництвом «Прогресу». Мені показували у конторі стоси документів, протоколи зборів, що стосувалися розподілу майна у господарстві. Намагалися переконати, що все робилося по-справедливості, згідно з чинним законодавством, лише Г. Кошеленко — не та людина, яку треба захищати, мовляв, вона груба, криклива, переслідує свій приватний корисливий інтерес.
Я довго думав над нехаївською «справедливістю». З одного боку, є інтерес керівництва ПАФ «Прогрес» утримати господарство у цих складних умовах на плаву. За рахунок зменшення площ обробітку, оптимального поголів’я худоби, скорочення працюючих. А з другого — якби було усе гаразд у одному з кращих (так вважають у Коропі) господарств району, хіба б лебединські ветерани об’єднувалися у спілку громадян — співвласників майна?
Зрозуміло, у Нехаївці та Коропі це заперечуватимуть. Але чи не лукаво так вирішувати: залишити бригадне село, де переважають старі люди, без жодного плуга, комбайна? Хіба старенька Ганна Андріївна Запривода, яка торік, за її словами, отримала від господарства 50 кілограмів прілого жита, сама вручну виоре город, збере серпом пшеницю для годівлі курочок? Невже ж не зрозуміло, що без ходової техніки Лебедин наступного року приречений на додаткове нервування, стреси, сльози стареньких?
Сергій ПАВЛЕНКО.
Воно видно, хто може зробити, а хто розвалити
Точка зору голови Коропської райдержадміністрації Михайла Півня:
На ці землі сьогодні знайти гарного господаря дуже важко. Воно видно, хто з них яку вагу має, хто може зробити, а хто може тільки розвалити.
До мене приходив не один кореспондент. Я наголошую, щоб не ставали на захист якоїсь однієї частини села. Накопати негативи можна в будь-якому господарстві, зруйнувати можна що завгодно, але як потім все відродити в сьогоднішніх умовах? Зробити на тій нещасній поліській землі, де родючість всього 28 балів? Сьогодні потрібно вивчити глибинну суть питання. Не просто приїхати, спитати одного, другого, і відразу ж все ясно. Ні.
Написали про нас, що місцева влада нічим не займається, нічого не робить. Я не стверджую, що керівник «Прогресу» Капиця правий у всьому. Ні. Я йому не раз вказував на недоліки. Але казати — одне, а робити — зовсім інше. Якщо він піде, тоді розвалиться господарство, а це село найбільше в районі. В період загального занепаду він один із небагатьох керівників, які змогли зберегти господарство. Правда й те, що свиноферму розвалено, в районі поголів’я великої рогатої худоби незначне. Але чому? Спочатку треба дізнатися, де був уряд три роки тому, коли м’ясо було по 1 грн. 90 коп. і ми не знали, куди його подіти. Коли зерно було 190 грн. за тонну, а собівартість близько 400 грн. Хто це може пояснити? А ми повірили уряду, понабирали кредити на розвиток. Ми повкладали їх у землі...
Треба було приїхати на збори села, коли вирішувалися майнові питання.
Більша частина населення (70%) написала листа до Верховної Ради України, до адміністрації Президента, щоб навели порядок.
Позиція 677 власників майнових та земельних сертифікатів, яку вони висловили в листі до Верховної Ради, облдержадміністрації:
«Ми просимо не сіяти ворожнечу в нашому селі такими виступами і дати нам спокій. Це все аж ніяк не на користь. Ми всі виступаємо за врегулювання майнових і земельних відносин, але тільки згідно з чинним законодавством України, без приниження честі і гідності кожної людини, як це повинно бути в цивілізованій державі.
І коли хтось не погоджується із результатами розпаювання, то нехай це питання вирішує, як у всьому цивілізованому світі, у судовому порядку, а не шляхом шукання механізмів розвалу підприємства».
Розставити крапки над «і» в цьому конфлікті надзвичайно складно. В усякому разі, це не справа газети. Однак проблема є, і вона характерна не лише для Нехаївки. Причина, очевидно, закладена у запропонованих умовах утворення нових взаємовідносин на селі. Коригувати їх треба не на районному рівні, бо там лише розсьорбують прорахунки, а на загальнодержавному.
