Українська авіація втрачає оберти

Такий перший відгук на можливе об’єднання української авіапромисловості. Проект її об’єднання в єдину структуру спричинив неоднозначну реакцію і серед громадськості, і серед професіоналів. На думку фахівців, деякі пропозиції можуть призвести до повного розвалу галузі. Частина експертів схиляються до того, що реформи «замовили» західні виробники літаків для того, щоб позбутися конкурента. Адже не секрет, що Україна поки що залишається в елітному клубі країн, які мають повний цикл виробництва літаків. До того ж найпростішим варіантом розвалити ефективне виробництво в умовах пострадянської дійсності є саме варіант об’єднання з наступним «реформуванням» структури управління.

Тепер про самий проект, що зумовив таку неоднозначну реакцію. Він полягає в об’єднанні трьох основних підприємств українського авіапрому — КБ АНТК «Антонов», КиДАЗ «Авіант» і ХДАВП, що випускають серійну техніку, — в єдину структуру. Усі підприємства є державною власністю і тому формально процес може бути тільки механічним: бери і передавай. Але це лише на перший погляд.

«Наполегливі спроби будь-якою ціною і якнайшвидше «проштовхнути» об’єднання підприємств галузі в концерн «Антонов» спричинено, судячи з усього, якимись особистими інтересами ініціаторів, тому що ані економічних, ані маркетингових розрахунків такої серйозної реформи стратегічної галузі України на сьогодні немає. За таких умов об’єднання передчасне і небезпечне». Це думка керівників АНТК ім. Антонова і КиДАЗ «Авіант». Спочатку ідею об’єднання КБ і заводів подавали з погляду західного досвіду. Ініціатори розповідали про історію реформування закордонних авіабудівних компаній американського Boeіng і європейського Aіrbus Іndustry, що мають у своєму складі і розроблювачів, і серійні заводи. Водночас, порівнюючи схеми злиття і об’єднання підприємств в Америці та Європі, автори концепції ніби забували, що там це відбувалося еволюційним шляхом протягом десятиліть, а не за кілька місяців, як пропонується у нас. Без врахування наших реалій і з масою застережень, які під час ближчого розгляду набувають вигляду спеціально закладених мін сповільненої дії.

Основне питання — вибір форми власності об’єднання. Концерн припускає, що буде створено жорстко централізована система взаємин між підприємствами, виключене дублювання функцій підприємств, що поліпшить управління виробничим процесом. Водночас забувається, що у кожного з гіпотетичних учасників об’єднання є власні виробничі цикли, напрацювання, кожна зі структур «прописана» у різних міжурядових угодах, тоді як об’єднання передбачає одномоментний їх перегляд. Фахівці вважають, що деякі партнери українських підприємств за таких умов просто утримаються від співробітництва з ними до повного розв’язання проблем з організаційно-правовою формою майбутнього об’єднання. Очевидно, що це означає втрату частини замовлень на постачання літаків, яких і до того ж не так багато в українських виробників авіатехніки.

Не можна сказати, що авіатори проти рішення об’єднати підприємства в могутній авіаційний кулак. Багато хто — за, але при цьому наголошують на більш виваженому підході до прийняття рішень. Зокрема, пропонується поступовий перехід від одних форм управління до інших. До того ж не спонтанно, автоматично, а з вдумливим аналізом кожного етапу. І тільки зваживши підсумки об’єднання, пропонують приймати рішення про наступні дії. Така форма дасть змогу максимально врахувати інтереси держави й окремих підприємств.

До речі, у Росії протягом півроку обговорюють питання про створення об’єднаної авіабудівної компанії (OAK). Компанія з’явиться лише в 2006 — 2007 роках, після закінчення трьох етапів. На першому етапі, який уже розпочався, здійснюється підготовка до інтеграції на договірній основі авіабудівних активів. Мета —погоджена підготовка їх до злиття шляхом попередньої реструктуризації виробничих і конструкторських потужностей авіабудівних комплексів «Сухой», «МіГ», «Іллюшин», «Іркут», «Яковлєв» і «Туполєв». Для вирішення завдань першого етапу створюється консорціум як система договорів і угод про спільну діяльність між літакобудівними підприємствами галузі та керуючою компанією консорціуму як суб’єкта їх реалізації. Завершити перший етап заплановано до середини 2005 року. Другий етап створення OAK полягає в об’єднанні активів. Метою цього етапу є створення вже корпоративної структури (базовий варіант — холдингова компанія у формі ВАТ). Материнській компанії передаються всі активи, необхідні для діяльності OAK, зокрема акції бізнес-одиниць, створених на першому етапі. Структура капіталу OAK передбачається на етапі формування змішаною (державна і приватна). Цільова структура OAK, остаточно сформована до кінця 2006 — початку 2007 року, передбачає дивізійний принцип побудови з виокремленням як бізнес-одиниці чотирьох холдингів: «Бойова авіація», «Цивільна авіація», «Військово-транспортна і спеціальна авіація» та «Вузли і компоненти».