Конвой на Вавилон кілька разів відкладали: під час перевірки маршруту з’ясувалося, що траса замінована. Час виїзду змінили в останній момент — з тієї само причини. Але врешті через блокпост базового табору «Дельта» в Аль-Куті виїжджають шість бронетранспортерів. Курс — на Вавилон, до базового табору «Альфа», де знаходиться штаб багатонаціональної дивізії «Центр—Південь».
Зараз в Іраку є контингенти 31 країни. В дивізії «Центр—Південь» виконують завдання військовослужбовці з 15 держав. Найбільше поляків — майже 2400 чоловік, на другому місці українці — більш як півтори тисячі. У Вавилоні порівняно спокійно, як може бути спокійно в повоєнному Іраку. Зустрічаємося з поляком, підполковником Артуром Доманським, начальником прес-центру багатонаціональної дивізії «Центр—Південь». Артур робить пропозицію, від якої людині при здоровому глузді відмовитися неможливо: відвідати руїни давнього Вавилону.
І ось ми перед відомими ще зі шкільних підручників історії Блакитними воротами. За ними — колиска цивілізації, давній Вавилон. Механік-водій нашого БТР, хлопець двадцяти років, каже мені, чомусь дуже тихо: «Приїду до України, своїй шкільній вчительці з історії розповім про це. Вона побачити таке й не мріяла!». Й пояснює: «Вона в мене улюблена вчителька була, а я —кращий учень в класі». До мене підходить наш старший лейтенант: «Ви не пам’ятаєте, це ж саме тут вбили Олександра Македонського?». Мені соромно, що таких історичних нюансів не знаю, й кажу йому, що, наскільки мені відомо, Македонського не вбивали, він помер від лихоманки. Старший лейтенант дивиться на мене зі скепсисом, вочевидь його дивує необізнаність майора. Й нібито викарбовуючи кожне слово, чітко каже: «Але перед тим, як його вбили, він уже завоював півсвіту!».
Комерція по-арабськи
Лояльність до іноземних контингентів та нової влади аж ніяк не впливають на ментальні особливості. Щойно ви ступаєте на територію базару, починається перший етап «обробки». «З-під поли» пропонують унікальні статуетки чотиритисячорічної давнини, керамічні пластинки з клинописом, монети епохи початку цивілізації. І все це коштує досить дешево. Якось наш офіцер хотів знайти справжні вавилонські гроші. Пояснив торговцю, що знається на цій справі й бажає отримати не дешеві підробки, а справжній «товар». Наступного дня араб простягнув кілька монет. Офіцер зайшовся сміхом: це старовина? Так, стверджує араб, справжнісінька. А дата, викарбувана на монеті, — «1963». Араба це не збентежило — мовляв, це 1963 рік до нашої ери. Наступного дня араб відвів офіцера убік із вкрай інтригуючим виглядом і конспіративним шепотом пояснив, що приніс дуже старовинну й рідкісну монету із зображенням вавилонського царя. Наш відразу зацікавився — покажи! І араб, тремтячи від поваги до власного раритету, простягнув... радянський металевий карбованець з Леніним!
Шлях «додому»
Вранці конвой, шість БТР, вирушає назад, в Аль-Кут. За годину на трасі чек-пойнт, блокпост. На вишках — кулеметники-американці. Це Сканія, де знаходиться перевалочна база коаліційних сил. Тут теж місце спілкування між військовослужбовцями різних контингентів. Наші починають фотографуватися з американцями на фоні величезного «штатівського» автотягача. Підбігає молода американка в солдатській формі. Українці її трохи стороняться. Наші навчені: в Аль-Куті один поляк по-дружньому обійняв американку й був «по-дружньому» оштрафований на шість тисяч доларів. Хто їх, американців, знає, в чому вони побачать «сексуальні домагання»?
Перед виїздом зі Сканії до колони «пристроюються» три фури «Logіstіc» і чотири БТР — вирушаємо в дорогу. Попереду — місто Ан-Нуманія, а від нього до «рідного» Аль-Кута зовсім близько. Незабаром з’являються вишки блокпосту — це базовий табір «Дельта». Можна нарешті зняти бронежилет і шолом. І дізнатися, що за цей день український табір в Ес-Сувейрі було вже тричі обстріляно. В Іраку все-таки неспокійно...
Спеціально для «Голосу України» Дмитро ТИМЧУК.
