У своєму архіві надибав на прийняту навесні цього року Програму діяльності Кабінету Міністрів під промовистою назвою «Послідовність. Ефективність. Відповідальність». Фантастична книженція!
Переглянув її по діагоналі, шукаючи зобов’язання на рік нинішній: «...Посилити роль трудового стажу при підвищенні пенсій... Проводити сприятливу цінову політику щодо сільськогосподарської продукції... Ефективно використовувати енергетичний потенціал та розвивати власне виробництво енергоносіїв...» І багато чого іншого — нематеріального, непідвладного аудиту, від лукавого писемства. З гучним резюме вкупі — «виконання Програми сприятиме підвищенню довіри до влади, консолідації всіх конструктивно налаштованих політичних сил, досягненню злагоди та стабільності в суспільстві, утвердженню соціально орієнтованої інноваційної моделі розвитку задля побудови майбутнього...»
Чи то я не доволі конструктивний, чи то мені здається, що переважна більшість цих програмних зобов’язань успішно провалена. Я не обмовився — успішно. Бо зростання ВВП буде набагато вище за урядові плани — поки що воно навіть випереджає темпи споживання. Але що робити з надмірною пропозицією грошей, яка загрожує ціновим струсом і надвисоким рівнем інфляції за підсумками року?! (Річний обсяг грошової маси випустили в обіг за вісім місяців! — Авт.) Як переламати цю небезпечну для економіки тенденцію, якщо вона сприятлива для уряду? Адже надмірна пропозиція грошей закономірно веде до зростання номінальних доходів бюджету, якими з передвиборних міркувань розпоряджаються нині як заманеться, нехтуючи такими дрібницями, як дефіцит Пенсійного фонду. Простіше кажучи, непослідовно, неефективно, безвідповідально. Тому й не дивно, що повернутий минулого тижня з парламенту на доопрацювання проект Програми соціально-економічного розвитку на 2005 рік мало чим відрізнявся від згаданої вище брошури. А урядовий проект державного бюджету на рік наступний, який відправили на повторне перше читання, містив більш як дві тисячі поправок та зауважень народних депутатів.
Тим часом вже тепер зрозуміло, що бюджет-2005 завдасть економіці неабиякого клопоту. І це при тому, що її експортний потенціал, швидше за все, вже не принесе цьогорічних прибутків. По-перше, це зумовить падіння цін на зовнішніх ринках на метал і продукцію хімічної промисловості. По-друге, не варто очікувати, що вступ України до СОТ відбудеться раніше кінця наступного року. Тож цілком імовірно, що обсяги імпорту зростатимуть інтенсивніше за обсяги експорту, хоча сальдо торговельного балансу ще свідчитиме на користь останнього.
Багато що залежатиме від галузей, розвиток яких зумовлює динаміка споживчого попиту, про який так зворушливо сьогодні піклується уряд. Від розвитку продовольчого ринку — зокрема. Щось прогнозувати напевне тут важко, оскільки майже дворазове зростання видатків у проекті бюджету на соціальні потреби та пенсії сприймається як тимчасове явище, а отже, наступного року навряд чи буде профінансовано. Так само сумнівно, що уряд матиме можливість підтримувати життєвий тонус населення за рахунок власних коштів, які сьогодні зменшуються приблизно на півмільярда доларів щотижня. Паралельно почали зменшуватися в банківській системі, як повідомляють інформагентства, посилаючись на анонімні джерела, і депозитні кошти фізичних осіб — урядові антиінфляційні «ліки» потребують жертв. І населення, і економіка країни пожинатимуть наступного року плоди макросуперечностей, посіяних непослідовною, неефективною, безвідповідальною політикою.
Минулого тижня головний банкір держави Сергій Тігіпко ознайомив країну з ринковими підходами в боротьбі за стабілізацію на ринку м’ясопродуктів. Мабуть, скажи йому кілька років тому, що доведеться перейматися такими питаннями, він не повірив би. Проте мова йде про закономірне — рефінансування через комерційні банки імпортних закупівель. Скорочення експорту м’яса ситуації не врятувало, вирішили застосувати крайній захід — активізувати імпорт. До слова, за сім місяців він зріс у 3,8 разу! Але хіба це не веде товаровиробника до втрати власного ринку? Мабуть, уряд так не думає, оскільки збирається і далі нарощувати м’ясну пропозицію через вільні економічні зони та території пріоритетного розвитку. М’яса цифрами не заміниш, але ось цифри про м’ясо. За даними Держкомстату, на які посилається журнал «Компаньон», майже за два роки перебування нинішнього уряду при владі поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 1,54 мільйона голів (16,4 відсотка), свиней — на 2,41 мільйона (25,4 відсотка). На політичних опонентів цю статистику не спишеш. І яка вже тут послідовність, ефективність та відповідальність.
