Природний газ у домівках — давня мрія мешканців тринадцяти сіл Немирівської, Башарівської, Підзамчівської сільських рад, де живе близько п’яти тисяч людей. Воно, було, та мрія почала збуватися в 1996 році, коли за кооперовані кошти місцевих господарств «Батьківщина», «Колос» та імені 17 вересня проклали 2,4 кілометра газопроводу.
Але після реформування в АПК від колгоспів не лишилося й сліду, відтак справи з організації газифікації переклали на кооператив «Прометей», який створили на зборах уповноважених від трьох згаданих сільрад. Але, самі розумієте, в кооперативу обмежені фінансові можливості — він розраховує лише на кошти селян, от і нині збираємо по 300 гривень з кожного двору (зібрали поки що 25 тисяч), щоб підвести газ до сіл. А там хай уже кожен господар думає, як і за що підвести до своєї оселі. Збір коштів йде дуже повільно, бо у наших селах мільйонерів немає. Хіба нагромадиш гроші, якщо заготівельники за літр молока сьогодні дають селянинові 48 копійок?
Ось чому люди почали звертатися по фінансову допомогу в різні інстанції. Щоправда, на газифікацію нам виділили 40 тисяч гривень, яких ледве вистачило, щоб зробити катодний захист першого відрізка довжиною 1,2 кілометра.
Одне слово, самотужки прокласти ще 16,1 кілометра газопроводу, попри всі старання, нам не під силу. Не можна сказати, щоб у Кабміні, куди ми зверталися по допомогу, нас не почули. На наші листи була реакція: одна постанова Кабміну передбачала виділити нам 50 тисяч гривень, за іншою — на ці цілі мало б надійти 1,1 мільйона гривень. Але кошти, на жаль, так і не надійшли. А отже, справа з прокладанням газопроводу загальмувалася. Куди ми тільки не писали, щоб все-таки надали ці кошти! І в адміністрацію Президента, і в Мінфін, і в Мінекономіки, і Першому віце-прем’єрові М. Азарову. Та, крім відписок, нічого не одержували. Схоже, урядовцям байдуже, що не всім людям під силу забезпечити себе дровами, торфом, щоб не мерзнути взимку. Адже із тих 5 тисяч мешканців сіл 1,8 тисячі —пенсіонери, 214 — одинокі літні громадяни, 292 — інваліди... Ми по-доброму заздримо, якими темпами іде газифікація населених пунктів північних, поліських районів Рівненщини, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. З газет і повідомлень по радіо тільки й чуємо, що природний газ прийшов то в одне, то в інше село. А все тому, що народні депутати України по цих округах допомагають своїм виборцям. Ми теж шість разів письмово зверталися до народного депутата України від нашого 155-го виборчого округу. Але чи листи до нього не доходили, чи з якоїсь іншої причини нас не почуто. То, може, хоч через вашу газету нам удасться донести нагальну проблему до нашого народного депутата?
Микола СИНЮК,пенсіонер, голова обслуговуючого кооперативу «Прометей» на громадських засадах, депутат Радивилівської районної ради.
Радивилівський район Рівненської області.
