Звістка про те, що 94,361 відсотка акцій ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок» (широковідомої «Озерки») продали маловідомій компанії «Регіоноптсервіс», мала засвідчити широким колам громадськості, що приватизаційний конкурс добіг свого логічного кінця, а золота рибка здобула свого хазяїна.

Нагадаємо, про цей конкурс, оголошений регіональним відділенням Фонду держмайна України, ми писали ще на етапі його підготовки (читай «Базар прирівняли до «Криворіжсталі» від 25 вересня ц. р.). Зрозуміло, нас зацікавили безпрецедентні додаткові умови, які поставив продавець перед учасниками конкурсу. Новий господар повинен був мати щонайменше річний досвід зі створення умов для реалізації сільгосппродукції на території в шість гектарів, а також досвід управління ринками з не менш як шістьма тисячами місць. Але ми — не країна близькосхідних базарів, тож перше, що спало на думку: продавець знав свого покупця ще до оголошення приватизаційного конкурсу. Тим паче, що на це вказував і увесь попередній перебіг подій та обставин, які мали місце. За короткий термін «Озерку» позбавили прав колективного власника, надали їй статус акціонерного товариства і оголосили приватизацію, прихильність до якої несподівано виявили і голова Дніпропетровської облдержадміністрації Володимир Яцуба, і міністр економіки Микола Деркач. Ще в липні глава ФДМУ Михайло Чечетов слушно зазначав, що для Дніпропетровська цей ринок все одно, що для країни «Криворіжсталь». Але мине кілька місяців, і він власноручно санкціонує розпуск конкурсної комісії і заборону цього приватизаційного конкурсу. Не тому, що поміж дніпропетровцями пішов поголос, буцімто базарну владу поміняли під президентські вибори з метою заробити і гроші, і голоси електорату, а тому сама підготовка конкурсу, м’яко кажучи, суперечила чинному законодавству.

До слова, цьому цілком логічному рішенню передувало дві події. У столиці своє обурення «сценарним конкурсом» висловили керівники ВАТ «Запорізький масложировий комбінат», які виявили бажання посперечатися за ринок, про що я також писав  (читай «Хто поставить більше однієї гривні?» від 8 жовтня цього року). І хоча вони публічно запропонували за акції 102 мільйони гривень (стартова ціна становила 39,8 мільйона грн.), я висловив глибокий сумнів у тому, що усе буде по-їхньому. І, виходить, мав рацію?

Але ще рано це стверджувати. Оскільки днями юрист того ж таки ВАТ «Масложировий комбінат» Роман Жуган, посилаючись на заборону проводити конкурс глави ФДМУ Михайла Чечетова від 7 жовтня цього року і аналогічне рішення з цього приводу Дніпровського районного суду міста Херсона від 7 жовтня цього року, заявив, що регіональне відділення ФДМУ не мало жодних правових підстав «ставити крапку».

Ще б пак. Адже, за його словами, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку на підставі рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області анулювала свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Дніпропетровський центральний ринок». Отже, що продали «Регіоноптсервісу», невідомо.

Тож підіб’ємо неостаточні підсумки. Судячи з розповіді Романа Жугана на прес-конференції, проводили приватизаційний конкурс і визначали переможця в регіональному відділенні ФДМУ за зачиненими дверима. Схоже, що на цій операції бюджет втратив десятки мільйонів гривень, адже претендентів, які ладні були за прикладом ВАТ «Запорізький масложиркомбінат» дати набагато вищу за стартову ціну, було дев’ять! Як на мене, і це ще не все, бо, зрештою, важливо те, що принесе озерська «золота рибка» дніпропетровцям — цивілізовану торгівлю і прибутки чи тривіальне гендлярство на збитках. Поки що, за словами Романа Жугана, йдеться про 900-тисячні збитки за підсумками минулого року. Але що то за «Регіоноптсервіс», який збирається вивести ринок на прибуткову дорогу, йому невідомо. І багатьом іншим, хто залишився за дверима приватизаційного конкурсу.