— Дехто дивується, що такому невеличкому населеному пункту, як наш Острог, де постійно мешкає трохи більше 15 тисяч чоловік, надали статус міста, — каже міський голова Острога Тарас Пустовіт. — Але його надано не за кількістю населення, а за тим, який великий внесок воно зробило в історичний та культурний розвиток нашого народу. Адже недаремно наше місто ще в XVI—XVII століттях називали «волинськими Афінами». Нині воно входить у перелік 35 давніх українських міст, де багато пам’яток археології, історії та культури.
Копнули в...Трипілля
Острогу 904 роки. Перша писемна згадка про нього датується 1100 роком. Однак коли наш голосоукраїнський краєзнавчий «десант» приїхав до міста, почули цікаву новину: під час будівництва плебанії для ксьондза місцевого костелу будівельники зрозуміли, що їм доведеться на деякий час віддати викопаний котлован археологам.
— На цьому невеличкому клаптику ми знайшли об’єкти різних епох, — розповідає керівник археологічних розкопок, кандидат історичних наук, викладач Рівненського інституту слов’янознавства Богдан Прищепа. — Найдавніші знахідки — уламки посуду, глиняна фігурка людини, крем’яні знаряддя праці — належать до трипільської культури, а точніше — до ІІІ тисячоліття до нашої ери. Чимало знахідок із Х—ХІ століття. Дослідивши слов’янські житла, господарські об’єкти, зернові ями, ми дійшли висновку, що в ті роки тут було велике поселення — очевидно, Острог був центром якогось племені. Отож це дає нам підстави припускати, що Острог на 150 років старший і йому зараз понад 1050 років.
Місто музеїв
Щоб побувати в усіх музеях Острога, мало одного дня. Адже тут, у залишку замку князів Острозьких, розміщений краєзнавчий музей, у старовинній вежі — Музей книги, де є розкішна колекція стародруків. Тут вам обов’язково розкажуть про першодрукаря Івана Федорова, який в Острозі 1578 року заснував кириличну друкарню. Тут у 1581 році побачила світ перша повна друкована слов’яномовна Біблія, у 1580-му — перший слов’янський буквар, у 1619-му — перша слов’янська граматика...
Музеї нумізматики виставлено найзначущі нумізматичні збірки. Інші чекають слушного часу, щоб гідно представити свою епоху (у запасниках 54 тисячі експонатів, колекції волинського іконопису ХVІ—ХVІІІ століть, а нумізматична збірка нараховує 11 тисяч монет, паперових грошей, нагород різних епох).
Час у Музеї нумізматики спливає швидко — настільки цікаво розповідає завідувач відділу нумізматики Державного історико-культурного заповідника міста Острога Олександр Позіховський, людина, для якої духовні скарби важливіші за матеріальні. Таких по-доброму фанатично відданих своїй роботі людей не так уже й багато в наш час. Відчуваєш, як повно володіє він інформацією про нумізматичні раритети: про кожен з них може розповісти багато цікавого, чого і в літературі не знайдеш. Ось, скажімо, його розповідь про гроші кінця ХІХ—початку ХХ століття стала одночасно і розповіддю про тогочасне життя мешканців Острога, про їх купівельну спроможність:
— При Острозькому міському спрощеному управлінні існувало відомство, яке вивчало ціни на промислові та продовольчі товари і щомісяця складало відомості, які збереглися в архіві. У квітні 1881 року рядовий житель Острога за фунт житнього хліба платив 3,5 копійки, пшеничного — 4,5 копійки. Щоб мати уявлення про купівельну спроможність людей, скажу, що в 1906 році вчитель місцевої жіночої гімназії Давид Бичковський мав річну зарплату 3400 карбованців.
Загалом же кожен музей в Острозі — це клондайк пізнавальної інформації про історію нашого краю. Тож цілком природно, що через це місто проліг один з туристських маршрутів. Загалом же він проходить через древні Корець, Острог, Дубно, село Пляшева Радивилівського району, де 1651 року відбулася знаменита битва під Берестечком...
Про що мріяв князь
Своєю другою назвою, волинські Афіни, Острог завдячує Острозькій слов’яно-латинській академії — першому вищому навчальному закладові Східної Європи, заснованому 1576 року князем Василем-Костянтином Острозьким, надзвичайно багатою людиною, який володів землями від Києва до Львова, мав 60 тисяч підданих і річний дохід у 10 мільйонів злотих. Але його місце в історії визначилось не багатством і владою, а тим, що він зробив для української культури.
Князь запросив до академії найкращих викладачів того часу. Першим ректором став визначний учений Герасим Данилович Смотрицький. В Острозькій академії вивчали церковнослов’янську, давньоєврейську, давньогрецьку, латинську мови, що було ознакою вищої освіти у ХVІ столітті й давало можливість продовжити навчання в західноєвропейських університетах.
Острозька академія проіснувала шістдесят років. Вона плекала еліту нації. Серед її випускників гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, київський митрополит Іов Борецький, один з найвидатніших письменників ХVІІ століття Іван Вишенський, син князя Олександр Острозький, який став мучеником за православну віру, Даміан Наливайко (брат Северина Наливайка), який одним з перших почав перекладати богословські твори на українську мову, та інші.
На жаль, близько 1636 року Острозька академія припинила своє існування. І лише із здобуттям Україною незалежності стало можливим відродити в Острозі Острозький вищий колегіум, якому указом Президента України у 2000 році надано статус Національного університету «Острозька академія».
Відтоді він став справжнім осередком науки, сюди їде по знання талановита молодь з усіх куточків України. Спудеїв приваблюють новітні освітні технології, високий рівень кваліфікації викладацького складу, хороша матеріально-технічна база (комп’ютерні класи, мультимедійна апаратура, віртуальна бібліотека, ресурсний центр тощо), наукова бібліотека з найновішою літературою, старовинними рукописами та стародруками. Тут продовжили традицію, яка існувала колись в академії, — вивчати мови. Через те що спудеї однаково вільно володіють українською й англійською, це дає їм змогу продовжувати навчання за кордоном, слухати лекції кращих зарубіжних викладачів.
— Оскільки держава фінансово підтримує відновлений вуз, то 85 відсотків навчальних місць — державні, тобто в нас може здобути вищу освіту талановита молодь із малозабезпечених сімей, — розповідає проректор з навчально-виховної роботи Василь Жуковський. — Прозора вступна кампанія (письмове тестування) дає рівні можливості всім абітурієнтам.
Навчатися в університеті нелегко, але цікаво, бо діє модульно-рейтингова система. А ще тут змістовно відпочивають, займаються спортом: є чудові корти, футбольне поле, спортивний зал. Цікаво, що територія вузу оголошена вільною від тютюну, алкоголю та наркотиків.
Що для мене Острог?
— Це запитання мені часто ставлять, — каже міський голова Острога Тарас Пустовіт. — Острог для мене — це місто, куди я завжди прагнув, за яким, де б колишня кар’єра військового мене не заносила, я завжди скучав, це місто, де похований мій батько. Тож мені хочеться, щоб воно було затишним. Це, на мою думку, значною мірою залежить від мене як міського голови та моєї команди. Але одна справа — бажання, інша — фінансові можливості. Саме останні були дуже обмежені, бо ж місто два роки тому передали мені з величезними боргами. Не буду переповідати, як удавалося їх позбутися, але з мільйонного боргу залишилось 80 тисяч гривень.
Великі надії у розв’язані проблем міста Тарас Пустовіт покладає на кошти, які будуть виділені у рамках урядової програми з розвитку населених пунктів, розміщених у 30-кілометровій зоні АЕС. А древній Острог — сусід Хмельницької атомної. За рахунок них міський голова збирається поліпшити матеріальну базу освітніх закладів та закладів культури, завершити 35-квартирну багатоповерхівку, куди відселити людей з аварійних будинків, відремонтувати водоканалізаційні мережі, дороги, провести реконструкцію котелень.
— Місту дуже допомагають народний депутат України Павло Сулковський, голова Рівненської облдержадміністрації Микола Сорока, голова Рівненської обласної ради Роман Василишин, — каже Тарас Пустовіт. — Я дуже радий, що історією Острога цікавляться туристи (туристичний бізнес ми віддали у приватні руки). Але я прагну, щоб у мого древнього міста було ще й гарне майбутнє.
— На мою думку, нинішньому депутатському корпусові, міському голові Острога Тарасу Пустовіту це вдається, — підсумовує перший заступник голови Рівненської обласної ради Валентин Крока. — Та головне, що в місті людяно ставляться до ветеранів, найменш соціально захищених, інвалідів. Тобто людина тут не відчуває себе забутою.
