Оце відчув потребу написати цей спогад в пам’ять про свого колегу з міста Рівного Сергія Кириловича Мельничука. Ми чимало років працювали з ним власкорами у своїх регіонах. А Сергій Кирилович був ще й блискучим гумористом і за своє життя написав кільканадцять дотепних і смішних книжок.
Ось одна з історій, яку він розповідав.
У Рівненському обкомі партії працював колись не останнім начальником чоловік, котрий над усе полюбляв заливну курятину. Назвемо цього партійного начальника Іваном Івановичем. Отож хоч би куди він у своїй області приїздив, скрізь місцеві «вожді» неодмінно частували його заливною курятинкою. Інакше серця Івана Івановича не зворушити!
Навідавсь якось Іван Іванович у найвіддаленіший район області разом із кореспондентом Сергієм Мельничуком. Працювали вони там у поті чола — проводили фронтальну інспекторську перевірку лекторської пропаганди у трудових колективах. Аж ось настав час вечеряти. Гостей повезли до якогось ставка під верби, де вже стояли накриті столи. Все там було — і кури копчені, і кури смажені, щуки фаршировані й бідони з варениками, із сиром пироги та карасі в сметані, юшка та батареї пляшок з горілкою і коньяком. Ось тільки курятини заливної не виявилося. Така фатальна прикрість! Місцеві начальники, мабуть, забули про улюблену страву обласного Івана Івановича. Отже, вляпалися у біду, як курка в борщ. Адже Іван Іванович і «обидилися», і розгнівалися. Не виявили до його персони належної поваги, не пошанували. Та хіба так зустрічають високого гостя?!
Смаженим повіяло не лише від столів. Назрівало щось небезпечне: обурений Іван Іванович ладен був не сідати за стіл, а одразу, не повечерявши, їхати додому. Уже й водія свого покликав і наказав заводити авто. Зрозуміло, що завтра районному начальству буде непереливки. Включно з кадровими оргвисновками.
Ось тут і врятував їх Мельничук. Як розповідав Сергій Кирилович, йому дуже не хотілося їхати з Іваном Івановичем геть, не повечерявши та не випивши чарки. Який дурень голодним піде від столів, повних наїдків та напоїв? Ця загроза мобілізуюче подіяла на гумориста Мельничука. Він миттю склав віршованого експромта і звернувся з ним до Івана Івановича:
Вкиньте у рота курку,і залийте у нього вина,от вам і буде курка заливна!
Жарт виявився настільки доречним, що не втрималися та від сміху попадали геть усі, хто там був. Іван Іванович — так само. Перелякана братва, котра оточувала його, полегшено зітхнула. Відсміявшись, обласний начальник гепнувся на стілець і наказав:
— Наливайте. За таке гріх не випити. Люблю талановитих людей...
А, може, й сам схаменувся і не побажав «обижати» Сергія Кириловича. Що не кажи, а журналіст був двоюрідним братом завідувачеві відділу пропаганди та агітації ЦК Леоніду Макаровичу Кравчуку...
Залишається додати, що потім сам Мельничук полюбляв їздити у той район. Тамтешні керівники зустрічали Сергія Кириловича як свого благодійника і рятівника. І завжди щедро частували. А під третю чи якусь наступну чарку не забували подавати й курятину заливну. А як же без неї?
Дніпропетровськ.
