Нестандартний остарбайтер
Бідні уміють бути веселими. Ото на лавочці — бабуся Якилина. Своє ім’я пояснює так: «Це значить, як калина. Ох і красива ж я була...» Під війну краса Якилини якраз набрала силу. Не дивно, що молодий німецький офіцер, тікаючи додому, забрав її з собою. Повернулася на початку 1946-го. Роки, прожиті в Німеччині, згадує охоче. Працювала в німецькій сім’ї. До неї ставилися добре. На прощання гарненько вбрали, на знімках тих часів вона — справжня фрейлейн. «А де воно все ділося?» — «Як прийшло — так і пішло!» Коли остарбайтерам почали виплачувати гроші, теж сміялась: «Оці їхні копійки — за оту мою працю?». В Якилини Федорівни, окрім кози Квітки, завжди повен двір живності. Навіть лисеня тут виросло. Просили продати на горжетку — не продала, відпустила до лісу. Бідні уміють бути щедрими...
Анастасія СИРОТКІНА.
с. Луб’янка Київської області.
У нас
У вустах вітчизняних чиновників, котрі відповідають за добробут народу, це поняття перетворюється на філософську категорію, оформлену у спеціальній Державній програмі ліквідації бідності. Спочатку, щоправда, вона називалася Програма боротьби з бідністю. Але у верхах, мабуть, вирішили, що годі боротися з чим-небудь чи за що-небудь, час приступати до ліквідації.
За даними статистики, майже 50 відсотків українських родин можна вважати бідними. Це ті, хто існує на доходи, менші за визначений законом мінімальний споживчий бюджет. А в 1992 році Кабмін навіть запровадив на період економічної кризи новий соціальний норматив — "межа бідності".
Щоправда, у нас є "багаті бідні" — працездатні співгромадяни, які навіть тривалий час не працюють. А в "бідняках" числяться пенсіонери, інваліди, діти — категорії, названі некрасивим словом "утриманці". Однак найпідступніша — "соціально небезпечна бідність". Іншими словами, бідність поза межею, нижче якої людина перестає існувати як нормальний соціальний індивід, перестає бути людиною.
Наш загартований народ так швидко не здається. В одного пенсіонера, котрий ще недавно виживав на 165 гривень, запитали, як він живе. "Нічого живу. У війну гірше було," — відповів дідусь. Але сьогодні ж бо не війна! Щоправда, з вересня уряд "дотягнув" розмір пенсій до мінімального прожиткового рівня для громадян, які не працюють, — 284 грн. Чи надовго вистачить у державній скарбниці коштів на такі виплати, поки що не відомо...
У світі
Проблему бідності людству досі розв’язати не вдається. Сьогодні дві третини населення планети (чотири мільярди чоловік) живуть за «межею» бідності. При цьому рівень доходів сільського населення майже у всіх країнах, за винятком високорозвинених, значно нижчий, ніж у містах і промислових районах. У київському представництві ООН було подано звіт, складений експертами організації на основі узагальненого досвіду понад ста країн, присвячений шляхам розв’язання цієї проблеми. Експерти дійшли доволі парадоксального висновку: у світі за основні види обслуговування — харчування, медицина тощо — бідні споживачі платять більше, ніж багаті.
Вирішити проблему бідності, на думку авторів доповіді, зможе малий бізнес. У багатьох країнах він зарекомендував себе як найкращий спосіб збільшення доходів населення і створення робочих місць. Регіональний директор Програми розвитку ООН Кальман Межей вважає, що і для нашої країни пропонований експертами шлях найефективніший.
Щоправда, місцеві особливості створюють серйозні перепони для його реалізації. Серед них і централізація економіки, і відчутний зв’язок владних та бізнес-структур, що зумовлює скорочення кількості успішливих підприємців, особливо на регіональному і муніципальному рівнях. Не менше труднощів створюють надто заплутане законодавство і корупція, що призводить до тінізації малого бізнесу.
Олег ДЕНИСОВ.
