Тисячі бахчисарайців і жителів навколишніх сіл збиратимуться під час днів пам’яті навколо нового скорботного Монументу полеглим. Поставили його на території Бахчисарайського ханського палацу біля меморіального комплексу захисникам Вітчизни над свіжою братською могилою — місцем урочистого перепоховання багатьох сотень розстріляних фашистами мирних жителів й полонених бійців та офіцерів.
До страшних знахідок часів війни додалася ще одна. У Південній балці під Бахчисараєм, яку місцеві жителі прозвали малим Бабиним яром, окупанти масово розстрілювали людей. Нині археологи за розпорядженням кримської влади проводять тут комплекс заходів.
Домоглася цього депутат райради Олександра Зайчук. Ще зі шкільної лави вона почала збирати спогади родичів загиблих, вважаючи, що всі ми в боргу перед пам’яттю досі по-людськи не похованих страдників війни. Цими думками поділилася з головою Верховної Ради Криму Борисом Дейчем, залишила йому зібрані за багато років матеріали і свої звернення в численні інстанції.
Почалися розкопки. На місці масових розстрілів спершу єврейського населення Бахчисарая і району, а потім груп військовополонених пошуковці експедиції фонду «Південь» знайшли тисячі людських кісток, особисті речі цивільних, «медальйони смерті» та відзнаки рядових бійців і офіцерів вищого командного складу. На думку археологів і краєзнавців, під шаром цієї землі знаходяться останки ще кількох тисяч людей. Керівник експедиції Василь Рибка розповідає, що в навколишніх ярах лежать росіяни, українці, білоруси, євреї, кримські татари, греки, караїми... Неподалік — розстріляний циганський табір. Мирних жителів і солдат приводили сюди цілими партіями, ставили на край урвища і розстрілювали. Розкопувати доводиться з допомогою саперів МНС групи розмінування Сергія Адамчука, бо серед осколків бомб і мін чимало вцілілих німецьких фугасів й різного калібру снарядів, які підривали на краю урвища, щоб не закопувати сотні розстріляних. Ця братська могила жахлива не тільки викопаними людськими кістками і черепами, а й тим, що над прахом людей поглумилися мародери, кримінальні мисливці за золотими коронками і бойовими орденами.
Мартиролог похованих у братській могилі повниться. Жителька села Дорожного Лілія Володіна розповіла про вбитого над урвищем батька. Надира Абдураманова і Садика Булатова з села Качкарель розстріляли в яру разом з їхніми численними родинами. Вчительку Шазіє з села Бієль убили разом з немовлям... Чимало нових фактів про жертв війни приносить пошта, телефонні дзвінки, записані шкільними пошуковцями, спогади ветеранів. Багато людей запитують, чому цей засипаний тілами яр не відрили відразу після визволення Криму, щоб гідно поховати загиблих? Відповідати на це важко. А таких безіменних братських могил на кримській землі багато. Є тут і своя кримська Хатинь — цілковито стерте з лиця землі древнє грецьке село Лакі, всіх жителів якого спалили окупанти навесні 1942 року за допомогу партизанам. За це само лише за одну добу наступної осені гітлерівці вщент спалили 154(!) навколишніх села. Ніхто досі достеменно не знає, скільки полеглих залишилося навічно в тутешніх балках і яругах, скільки людських кісток ще чекають на шанобливе перепоховання.
...Вцілілі розповідають, що на них ще довго висіло тавро підозри у зраді Батьківщини. На тих, кому в анкетах записували «перебували на окупованій території», дивилися скоса. Щоправда, відразу після війни мешканці спалених окупантами сіл «партизанських зон» отримали на відбудову знищених хат по 10 тисяч старих радянських рублів. На ці гроші можна було тоді купити хіба що трохи цегли або кілька дерев’яних балок. Тому молоде покоління називає ті будівлі курниками. У них ще й досі живуть, ой як тяжко! — учасники й очевидці тих подій. Страшна у них пам`ять про минулу війну...
Крим.
