Її сміливо можна вважати народною і визвольною

Звісно, що все почалося раніше, ніж рік тому. У Новоюлівці свого часу був напрочуд економічно міцний колгосп. Коли він припинив своє існування, тут виникло майже півсотні одноосібних, сімейних, фермерських та всіляких приватних селянських господарств, які вельми успішно хазяйнували на своїй землі. Але 395 власників земельних паїв передали свої наділи в оренду ЗАТ «Ініціатива». Однак на відміну від місцевих фермерів та одноосібників справи у них не заладналися. Не так легко виявилося займатися сільським господарством, як дехто уявaляв. І незабаром приїжджі підприємці взагалі вирішили згортати свою діяльність у селі.

Ось тут у прямому і переносному розумінні і перехопив «Ініціативу» Віталій Гладченко — теж не тутешній чоловік. Він створив — щоправда, зареєструвавши на ім’я своєї дружини Олени Дмитрівни — приватне підприємство «Богдан Хмельницький». Цим самим повернув у Новоюлівку до болю милу людям назву колишнього процвітаючого колгоспу — КСП. І селянам нічого не залишалося, як довіритися йому. Що з цього вийшло — читайте.

А землі пропадають ні за цапову душу

З листа новоюлівців до редакції:

— Звертаються до вас мешканці Новоюлівської сільради — пайовики, фермери, одноосібники і приватні підприємці, які просять допомоги. 

Річ у тім, що у березні минулого року пайовики уклали договори з ПП «Богдан Хмельницький» в особі його директора Олени Гладченко. За цими договорами кожному з нас як орендну плату було обіцяно тонну двісті кілограмів зернових, тонну силосу, півтонни соломи і центнер насіння соняшнику. Плюс оранка і культивація присадибних ділянок. На такі умови й погодилися всі 395 чоловік. А це значить, що разом ми передали приватному підприємству 2 212 гектарів землі.

Та, взявши їх в оренду, Олена Гладченко спромоглася засіяти лише 632 гектари. 

Необроблена земля з весни почала заростати карантинними бур’янами — будяками, осотом, амброзією, тощо.

О. Гладченко почала видавати по 200 кг брудного ячменю, промовляючи, що це і все, що може дати. Угледівши таке і те, що в ячмені більше насіння бур’янів, ніж самого ячменю, люди дуже обурилися. З селянами розрахувалися лише на 10 відсотків. І пайовики вирішили йти від такого хазяїна, попередивши і подавши директору ПП заяви про розірвання договорів оренди. Але на всі ці наші заяви ПП «Богдан Хмельницький» відповіді не дало. Мотивуючи тим, що розрахунок буде до 31 грудня 2003 року, як і зазначено в договорах. Та настав новий рік, а з пайовиками ніхто так і не розрахувався. А як на селі прожити, не маючи чим годувати себе, худобу і птицю? А нам же, не отримавши ніякої орендної плати, довелося ще й самим своїми грішми сплачувати податки за землю.

Тому 14 січня уже 2004 року новоюлівці зібралися на збори і чекали пояснень від О. Гладченко. Але на збори з’явився її чоловік Віталій Гладченко, який повідомив, що він виконує обов’язки директора. І що найпізніше до 6 лютого розрахується з людьми. Проте, коли настало 6 лютого, уже сам зібрав пайовиків і знову були обіцянки. В обурених селян цього разу терпець увірвався. Вирішили масово подавати заяви на розірвання договорів оренди. 

А 26 березня цього року пайовики дружно зібралися знову. Питання стояло одне — «Що робити?» Адже на носі весняно-польові роботи, а наші землі ще з минулого року вкриті страшенними бур’янами. І ніхто їх не готував до сівби. На зібранні були присутні голова райдержадміністрації І. Кравченко, заступник районного прокурора К. Харченко, начальник управління земельних ресурсів В. Поліщук, сільський голова С. Єфтені і депутати сільради. На зборах вирішили, щоб пайовщики, які мають державні акти на землю, розбирали свої паї і або самі їх обробляли і засівали, або когось наймали.

У цей час у Новоюлівці з’явилася «нова фігура» — Євген Донченко, який почав вставляти палиці в колеса власникам земельних паїв. На запитання, хто він такий, відповів: «Я фінансував Віталія Гладченка».

14 травня ц. р. три невідомі особи на автомобілі «Жигулі» об’їжджали наші поля із «залякуванням», щоб ми не виїжджали на свої наділи. В полі саме працював трактор фермера Анатолія Шаповала. То ці невідомі порізали шини на ньому, про що одразу було заявлено в міліцію і прокуратуру району. 

Тим часом напружена ситуація ускладнюється. Є. Донченко найняв охорону, яка виїжджала на поля і забороняла нам збирати вирощені нами ранні зернові. А він їх сіяв? Однак неждано-негадано на наші і нами засіяні земельні паї районною юстицією накладено арешт. Звичайно, що на користь Донченка, тому що Віталій Гладченко заборгував йому 1 мільйон гривень.

Зокрема, 23 липня, коли підприємець Микола Прудич косив пшеницю, на полі з’явився Євген Донченко і заходився виганяти комбайн із загінки. Стверджуючи, що це його врожай. Комбайнер не погодився, одразу збіглися люди і викликали дільничного інспектора міліції Олександра Ялового. Він все повернув на користь власників паїв. Однак 30 серпня, коли підприємець Людмила Голінко найманим комбайном підбирала просо, цей Донченко знову з’явився і зупинив усю техніку, яка простояла до вечора. Знову зчинився бунт. 

Тому за нашою вимогою наступного дня у голови райдержадміністрації І. Кравченка зібралися начальник міліції В. Овдієнко, юрист В. Акастьолов, голова райради О. Квасов, сільський голова С. Єфтені та ініціативна група від власників паїв. Вирішили продовжувати жнива в присутності правоохоронних органів і організувати чергування, щоб «відбиватися» від Донченка.

Та того самого дня, 31 серпня, після обіду Донченко, примчавши на поле, знову зривав процес збирання врожаю. Ми викликали дільничного О. Ялового. Та Донченко напав і на нього з кулаками — з цього приводу є, до речі, наша заява в міліцію і прокуратуру. Збіглися пайщики, прибув наряд міліції, під вечір приїхали в Новоюлівку і голова райдержадміністрації І. Кравченко, голова районної ради О. Квасов, начальник міліції В. Овдієнко. Донченко залякував усіх. Та з допомогою присутніх нам вдалося випровадити Донченка геть. Скоро, сказав він, достигне соняшник, і ви його не побачите, як своїх вух, бо я його зберу.

Так тепер практично і сталося. Два тижні Донченко заважав пайовикам косити соняшник. Їм порадили зайти з іншого боку: звернутися з позовами-заявами до суду, аби пан Євген вилучив ці поля з переліку тих, на які поширюються його претензії... до своїх ніби боржників подружжя Олени та Віталія Гладченків. Вони так і вчинили. Позови подав кожен власник земельного паю окремо. І ось врешті-решт суд розглянув перший з них. І прийняв рішення, наче домагання селян... безпідставні. Що нехай соняшник збирає Донченко. Приїхали. Скажемо чесно: пайовики вважають, що район і районне начальство на їхньому боці, але вони безсилі зарадити. 

Позичав один,а забирають в інших

Уточнює спеціаліст з земельних питань Новоюлівської сільської ради Галина Кусик:

— Все, що написали люди — щира правда. Ми не сиділи мовчки і апелювали до Криворізької міжрайонної природоохоронної прокуратури, яка 19 квітня ц. р. порушила кримінальну справу. Далі цитую лист, який надійшов у сільраду від міжрайонного прокурора 

Т. Дробіцької: «За фактом службової недбалості посадових осіб ПП «Б. Хмельницький» при використанні земель, наданих підприємству в оренду пайовиками на території Новоюлівської сільської ради... за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України». Поіменно в інтересах одних пайовиків прокуратурою були заявлені і позови до суду, в інтересах інших матеріали для заявлення таких позовів були направлені прокурору Софіївського району. Але й досі нічого іншого не надходило. Що людей шкода, це один бік справи. Та я хочу сказати й таке: нині відбувається і явне нехтування того, що наші чудові чорноземи псуються і пропадають ні за цапову душу. 

Коментує сільський голова Семен Єфтені:

— Взявши в оренду земельні ділянки наших селян, приватне підприємство Гладченків довело цих селян до крайньої бідності та злиднів. Одним самим довелося купувати зерно, щоб утримувати домашню живність, інші просто вирізали всю худобу і птицю, бо не мали чим її годувати. Так що люди цілком виправдано серед зими на початку 2004 року почали розривати свої угоди на оренду земельних паїв з ПП Гладченків і самостійно орати власну землю. Хто наймав техніку, кому допомагали рідні або сусіди. У нас дружне село. У нас не звикли кидати своїх в біді. Це я — не відмовляюся — зі своєї ініціативи збирав усіх наших фермерів та дрібних приватних підприємців і просив їх виручати людей — за договорами про тимчасову передачу земельних часток (паїв) для обробітку та приведення до належного агротехнічного стану брати землі односельців і засівати. Інакше ж бо разом з землею, пояснював я, пропадуть і люди. І мене послухалися, ніхто не залишився осторонь чи байдужим. Тимчасові угоди укладалися тому, що розривати попередні з ПП «Богдан Хмельницький» Гладченки відмовлялися. Заяв від людей вони не приймали, але й підготовку площ під весняні роботи не проводили. І сільській раді нічого не залишалося, як самій приймати і реєструвати заяви людей. 

Доповнює власниця земельного паю Валентина Ряба:

— Гладченки звинуватили нас, що ми, бачте, самовільно припинили дію договорів, підписаних з ними на оренду наших наділів. То я одна з перших подала до суду позов, щоб мій договір з ПП, котре знехтувало його умови, було розірвано. І суд відбувся ще у червні. Він з’ясував, що ми всі уклали договори з О. Гладченко, не розірвавши попередні із ЗАТ «Ініціатива». На цій підставі і визнав їх недійсними. Але далі сталося щось незрозуміле. Судового рішення на руки нам не дали, а воно, мабуть, так і не набуло законної сили. Оскільки Гладченки оскаржили його і справу передали в обласний апеляційний суд. Там вона, як на мене, навіч умисне досі й марнується. Як сніг на голову серед літа стало для нас повідомлення, що виконавча служба районної юстиції описала саме наші поля... в рахунок погашення Гладченком боргів Донченку. Позичав один, а забирати вирішили в інших.

Продовжує приватний підприємець Людмила Голінко:

— Я, до речі, домагалася аргументів, що Донченко справді позичав Гладченку мільйон, як це визнав суд. Не випадково домагалася. Куди ж тоді подівся той мільйон, якщо поля залишилися не обробленими? 

Позиція районного прокурора Петра Орешана:

— Ситуація складна і заплутана, але з усього видно, що люди потерпають несправедливо. Я щойно запрошував до себе тих новоюлівських фермерів та підприємців, які виручили земляків і взяли їхні паї в тимчасову оренду, спершу винищивши на них бур’яни. У них у всіх є документи, що вони витрачалися на солярку, насіння і техніку, отож справді обробляли, засівали та доглядали «спірні» поля. Тому гадаю, що суд обов’язково має взяти це до уваги і все розставити на користь людей.

Суд фактично заборонив людям збирати вирощене ними збіжжя. І дозволив справді комусь невідомому. 

Сьогодні в Новоюлівці цілком можливий соціальний вибух, якщо не гірше. 

Із заяви до всіх, хто ще не втратив совісті та сумління і кому небайдужа доля селян, поширеної сільською радою:

— Шановні, ми звертаємося до всіх, без надії на місці знайти захист і правду. Чомусь «правда» тільки на боці нахабних і багатих, а простий люд затоптують брудними чобітьми. Над нами знущаються і збиткуються, у нас забирають останнє. Чому і це, і багато чого іншого відбувається, ми хочемо знати. І ніхто ніби не може реально нам допомогти. Чи як? Хто зможе нам відповісти і пояснити, пишіть на адресу: 53150, Новоюлівська сільрада, вул. Леніна, 6, Софіївський район Дніпропетровської області. 

Дніпропетровська область.

P. S. Неодноразові спроби кореспондента зв’язатися з подружжям Гладченків були марні. Тож якщо подружжя або Є. Донченко бажають висловити свою позицію на суть проблеми, редакція газети зможе її опублікувати.