У Києві закінчився VІІ міжнародний фестиваль «Володимир Крайнєв запрошує»
Крайнєв — чи не єдиний з піаністів-виконавців світового рівня, який планомірно відвідує Київ з концертами. У концертах фестивалю виступає і сам маестро, і його друзі та учні. Звичайно, гідний поваги музикант, котрий влаштовує такі свята для київської публіки.
Фестиваль відкрився сольним концертом самого Крайнєва . Колонний зал ім. Лисенка зібрав того вечора мало не весь «академічний» бомонд Києва. Аякже! Грав Майстер; музикант, який усе може, усе вміє, який надає художньому задумові якісного піаністичного втілення. Крайнєв справляє сильне враження не тільки своїм знаменитим артистизмом чи маскою стомленого життям метра. Цей піаніст — у блискучій професійній формі, що є гідною оправою для його обдарування. На відміну від більшості сучасних піаністів, Крайнєв не лишається в рамках назавжди зафіксованої виконавської манери. Знаменитий своїм натхненним прочитанням Шопена, Крайнєв заворожував глибиною думки і затаєною міццю в творах Брамса і вражав юнацькою енергією в музиці Прокоф’єва.
Утім, враження від концерту були різні. Дехто, благоговіючи перед крайнєвським трактуванням Брамса, нарікав на манірність, салонність і поблажливу недбалість у шопенівських п’єсах; інші, навпаки, захоплювалися саме Шопеном у виконанні Крайнєва і прохолодно слухали Брамса. Це нормально, адже в музиці не буває аксіом. Але всі зійшлись на думці, що навряд чи завершення концерту могло бути ефектнішим, ніж фінал Шостої сонати Прокоф’єва, де маестро продемонстрував бездоганний смак, відчуття стилю й свою віртуозність в усьому її блиску. Аплодували щиро і дуже довго. На біс прозвучав ноктюрн Шопена.
