План Кінаха Економічний прорив та духовне оновлення

Коли читаєш бадьорі рапорти чиновників про те, що Україна випереджає всі країни Європи за темпами економічного зростання, мимоволі постає запитання: чому ми за таких успіхів і досі живемо так бідно?

Щоб відповісти на нього, варто тільки роздивитися навколо. Україна «доношує» господарський і науково-технологічний потенціал колишнього Радянського Союзу. Держава віддає перевагу «ручним» способам керування економікою. За роки незалежності майже не відбулося оновлення продукції і технологій. Праця українців стала чи не найдешевшою у світі. Середній рівень доходів мають лише 20 відсотків населення. Розрив між десятьма відсотками найбільше і найменше забезпечених громадян — до 10 разів. Велика частина українців живе в будинках-ветеранах. Не реконструюють підприємства. У зношених доменних печах варять метал, що йде на експорт. Не приносить прибутку і наша найкраща на планеті земля — основне багатство України.

Що ж робити? Те саме, що зробив би хазяїн, якому потрібно відремонтувати свій будинок після стихійного лиха, — мобілізувати всі наявні в Україні ресурси, якими нас Бог не скривдив, і зробити прорив, аналогічний повоєнному відновленню Європи або Японії. План «Українського прориву» запропонував Анатолій Кінах — глава Партії промисловців і підприємців, кандидат на посаду Президента України. Саме за часів Кінаха-прем’єра в країні почала підніматися з колін економіка, зростати зарплати і пенсії, почали нарощувати потужності підприємства, було прийнято програму подолання бідності.

План Кінаха реальний. Він створює умови, що дають можливість людям чесно працювати, добре заробляти, забезпечувати і власні родини, і Україну. План економічного прориву покликаний спростувати сумний досвід попередніх безсистемних економічних реформ, з якими більшість людей пов’язують лише зміни на гірше.

Економіка довіри за Кінахом повинна ґрунтуватися на прискореній модернізації вітчизняного господарства, збільшенні виробництва сучасної продукції, що дасть змогу підвищити заробітну плату. Її середньомісячний розмір має вирости в 2,5 разу. Рівень оплати праці працівників медицини, освіти і культури відповідатиме середньому рівневі оплати у виробничій галузі. Доходи населення повинні збільшитися також за рахунок нарощування соціальних виплат, у тому числі — за рахунок дворазового збільшення пенсій. Логіка нової стратегії передбачає випереджальне зростання доходів населення щодо зростання виробництва, а також зростання цін. Реалізація цієї політики з опорою на соціальну базу суспільства — середній клас — означає поліпшення добробуту і якості життя громадян країни.

Щорічні темпи збільшення реальних доходів населення мають бути вище темпів зростання економіки не менш як у півтора разу: не може бути успішною економіка, якщо населення не відчуває цього своєю кишенею. Це означає, що збільшаться кошти, які населення може вкладати у виробництво як власник. Виросте і споживчий ринок — громадяни зможуть купувати більше товарів вітчизняних виробників і в такий спосіб стимулювати розширення національного виробництва. Додатковим стимулом для підвищення рівня життя населення має стати звільнення від оподатковування доходів, нижчих за дворазовий розмір прожиткового мінімуму. До того ж витрати на найнеобхідніше не обкладатимуть податками взагалі: їх виключать із суми, з якої сплачується податок.

Пріоритетом стане підвищення відповідальності держави перед суспільством і її ролі в регулюванні господарства винятково правовими й економічними методами.

Основний наголос треба робити на використанні національних конкурентних переваг, авангардних виробництв — таких перспективних високотехнологічних галузей, як космічна техніка, авіапромисловість, біотехнології, ВПК тощо. Для того, щоб з максимальною вигодою використовувати унікальний природний і географічний потенціал України, додамо сюди агропромисловий, гірничо-металургійний комплекс, транспортну інфраструктуру і рекреаційні ресурси.

Ці галузі мають стати пріоритетними «точками економічного прориву», забезпечити міцні конкурентні позиції і зіграти роль «локомотивів розвитку». Саме вони можуть забезпечити Україну стабільними замовленнями на світовому ринку. Адже останніми роками наша економіка зростала переважно за рахунок продажу за кордон сировини. Втім, мине рік-два, і попит на сировину може впасти, старе устаткування не витримає навантаження і вийде з ладу, і ми знову можемо опинитися на економічному дні, як і кілька років тому. Отже, вже сьогодні необхідно переорієнтувати економіку на прорив, створювати нові перспективні виробництва завтрашнього дня, а не експлуатувати промислову спадщину минулого.

Відповідно до плану Кінаха в країні подвоїться виробництво продукції. Темпи зростання економіки будуть у 3—5 разів швидші, ніж у Європі, що дасть можливість скоротити нинішній тридцятирічний розрив в економіці і рівні життя.

Для цього в нас є всі необхідні ресурси. Сировинна база України має родовища більш як 100 видів сировини, тільки розвідані запаси оцінюють у 7,5 трлн. доларів. На нашій території містяться 43 відсотки світових покладів марганцю, 20 відсотків — титану, 14 відсотків — залізної руди, багато цирконію, урану, калійних солей, вугілля. Є величезний транспортний потенціал транзитних перевезень і енергетичних потужностей. Світ визнає, що в Україні — найбагатший кадровий потенціал, чудовий працьовитий і освічений народ. Але ці ресурси сьогодні не працюють в інтересах соціально-економічного розвитку нашої Батьківщини. У кращому разі, вони допомагають наповнити кишеню монополістів.

Не секрет, що в Україні є дві економіки: офіційна, з якої платять податки, і нелегальна, що перебуває за межами контролю держави і суспільства і не приймає участі в розв’язанні болючих соціальних проблем.

За оцінками експертів, за кордоном знаходиться 40—50 млрд. доларів. Треба вжити рішучих заходів, щоб повернути ці кошти в економіку, змусити їх працювати на благо суспільства. За рахунок використання в загальнонаціональних інтересах фінансових ресурсів із «тіньових» засобів і сфери монопольних утворень доходи громадян можуть бути збільшені майже вдвічі. Це також сформує фінансову базу для відновлення економіки, знизить податки на працю і виробництво.

Невід’ємною частиною політики економічного зростання є подолання змушеного безробіття, насамперед серед молоді, що шукає роботу вперше, і тих, хто має знання і професійні навички, але не знайшов собі застосування в умовах нашого псевдокапіталізму.

Прискорення розвитку економіки дасть можливість створювати щорічно до 500 тис. високоефективних робочих місць. Праця — інтелектуальна або фізична — має бути єдиним легальним засобом добробуту суспільства і людини. Наші громадяни, майже сім мільйонів яких заради своїх родин шукають роботу за кордоном, зможуть повернутися і працювати на батьківщині.

Що стосується тих верств населення, які не можуть подбати про себе самі, то в нашій країні не повинно бути голодних, босих і кинутих напризволяще дітей, старих, інвалідів. Соціальний захист має стати ГАРАНТОВАНИМ кожному, хто його потребує. Для цього необхідно не тільки підвищувати пенсії, а й створювати центри, де незаможні могли б безкоштовно одержувати медикаменти, одяг, продукти харчування, предмети першої потреби.

План «Українського прориву» не залишає без уваги і сільськогосподарське виробництво. Коли послідовно проводили реформи в агропромисловому господарстві, а це відбувалося за часи прем’єрства Анатолія Кінаха, полиці магазинів заповнилися вітчизняними продуктами, виготовленими і малими підприємствами, і великими переробними комбінатами. Багато з них і тепер працюють успішно, але це не означає, що вони не потребують допомоги держави. Держава повинна заохочувати виробничі ланцюжки за принципом «з лану до столу», створювати виробникам податкові стимули, сприяти технічному переозброєнню переробних підприємств, підтримувати аграріїв кредитами і державним замовленням, грамотно регулювати ціноутворення.

Усе це можна зробити через стратегію соціального й економічного розвитку кожного окремого регіону, міста, території з урахуванням його власних проблем і потреб. До того ж створювати план такого розвитку і підраховувати необхідні витрати мають жителі регіонів через своїх представників в органах влади.

Як бачите, вихід є. Україна може жити краще, а її громадяни заможніше. Частка населення, що за рівнем доходів і професійно-освітнього статусу належить до середнього класу, повинна вирости втроє — з нинішніх 20 до 60 відсотків. Для цього Анатолію Кінаху потрібна підтримка всього українського народу. Люди, які не хочуть, щоб їхні діти животіли в бідності, обов’язково оберуть «План «Українського прориву» для себе і своєї Батьківщини.