Кінбурнська коса затаїлася за Дніпро-Бузьким лиманом. Назву Кінбурн дали турки. Дослівно, у перекладі з тюркської, «кіл» означає волосся, а «бурун» — мис. Мис справді тонкий, як волосся, і простягнувся він на 40 кілометрів у Херсонській та Миколаївській областях.
Земля Кінбурну зберігає безліч переказів і легенд. За однією з них біля берегів коси колись відбулася грандіозна битва, в якій переміг Ахілл. На честь цього влаштував він урочисті атлетичні ігри. Після чого греки почали називати косу Ахиллів Біг. Живі легенди про красивих і сміливих амазонок, які начебто населяли ці місця. Здіймався, кажуть, тут величний храм Деметри — богині землеробства і родючості.
Розповідати про красу півострова — річ невдячна. Її треба побачити і, якщо хочете, навіть відчути з першим ковтком повітря, із запахами моря й ароматом трав. Вікові ліси і степові простори, цілющі озера і квітучі луки, піщаники, солончаки, болота і нескінченне море.
Утім, для місцевих жителів заповідні місця — буденність. Їх набагато більше хвилює проза життя. І характери в них невживчиві та потайливі.
Населення коси — 900 осіб. Середній вік — за 50. З трьох сіл — Покровки, Покровського і Василівки — лише останнє нагадує село. Інші — це розкидані дрібні хутірці і садиби.
Люди ведуть майже натуральне господарство. У кожнім дворі тримають корів, кіз, овець, курей. Невеликий город забезпечує родину овочами і фруктами, а ліс —грибами.
Традиційно людей годує море. До Кінбурну йде на нерест риба. Щоправда, сьогодні її щодня меншає: осетер, севрюга, білуга — вже рідкість. Порушено екологічну рівновагу занадто активним і не завжди осмисленим втручанням людини.
З початку 90-х років у кінбурнців з’явилося ще одне лихо і турбота: вовки (!). Хижаки раптом потягнулися до сіл.
Нині, за словами директора ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Зіновія Петровича, на косі дев’ять вовків — п’ять забрели з боку херсонських лісів, а чотири місцеві. На людей вовки не нападають. Поки що. А ось корови, телята, кози, собаки і коти почали зникати.
Зіновій Йосипович розповідає, що сам залишився без бичка. До того ж у свій день народження. Місцеві вовки відмінно маскуються, викрити їх складно. Але можна «читати» сліди на піску (на знімку).
Миколаївська область.
