На цьому наголосив у сесійній залі глава парламенту Володимир Литвин
Бути чи не бути, працювати Верховній Раді чи ні серед розбурханого президентськими перегонами громадянства — про це головне питання минулого тижня голосно ніхто не говорив. Надто делікатна тема. Адже приклади, коли десь там — близько чи далеко — влаштовували парламентські «канікули» поза Регламентом, свідчили про кепські справи, які не завжди закінчувалися благом для суспільства.
Першою заявила про намір узяти тайм-аут та відмовитися від пленарних засідань Верховної Ради до президентських виборів фракція об’єднаних соціал-демократів. Її підтримали дві потужні політичні сили у парламенті — фракції «Трудова Україна» та «Регіони України». Мотивація, на перший погляд, проста: опозиція використовує парламентську трибуну для зведення рахунків та ще для того, щоб очорнити своїх опонентів у президентських змаганнях. Головним чином єдиного кандидата від більшості, проти якого скеровано весь вогонь критики. Адже кожному тверезому виборцю вже нині зрозуміло, що на виборах (якщо вони відбудуться!) переможе один з двох претендентів, які набирають найвищі рейтинги під час опитування.
Тим часом за «благородною мотивацією не збурювати народ» парламентарії, а найперше фракції «Наша Україна», КПУ, СПУ, БЮТ, побачили й інше: намагання виключити Верховну Раду з політичного життя країни майже на два місяці. Не обговорювати і не приймати закони, обмежити діяльність народних депутатів роботою в округах та комітетах. І це попри те, що на розгляд парламентаріїв чекала низка законопроектів, внесених урядом з проханням розглянути їх як першочергові.
Розробляючи ці законопроекти, уряд мало не благав і більшість, і опозицію швидше прийняти за ними рішення, «щоб були розв’язані руки для дій». Однак більшість ці благання свого коаліційного уряду «заради спокою» вочевидь готова була принести в жертву.
Небезпеку вивести найвищий законодавчий орган за межі політичного життя держави відчув і Голова Верховної Ради Володимир Литвин.
Фракції СДПУ(о), «Трудова Україна», «Регіони України» застосували своєрідне ноу-хау: не брати участі в голосуванні, але реєструвалися. За що тоді платити зарплату? — має підстави запитати виборець. Але опустимо ці аргументи. Важливо інше: без голосів народних депутатів, які входять до фракцій-мовчунів, виникала ситуація, коли жоден законопроект не міг набирати необхідної кількості «за», щоб бути прийнятим. Отже, Верховна Рада працює на холостих обертах. А кому потрібна така робота? Очевидно, на це розраховувалося...
Підсумовуючи минулий пленарний тиждень і те, як глава парламенту провів свій корабель через збурене море протистоянь, більшість політологів ставлять йому найвищий бал. Можна припустити, скільки нервових клітин спалив за такої ситуації Володимир Литвин. Але починаючи з першого пленарного дня — минулого вівторка і закінчуючи останнім — минулою п’ятницею парламент працював у регламентному режимі. Всі питання, внесені до порядку денного, обговорювали, ставили на голосування й ухвалювали рішення. Розглянуто і прийнято за основу понад два десятки законопроектів, зокрема й урядових, позначених як першочергові. Це при тому, що на табло, яке висвічувало результати голосування, навпроти фракцій СДПУ(о), «Трудової України», «Регіонів України» як правило стояли нулі. Коефіцієнт корисної дії пленарного тижня від цього, звичайно, не збільшувався.
Завдяки прямій радіотрансляції виборці України щоденно відчували пульс законотворчої роботи в країні, прислухалися до притаманних парламентам політичних дискусій та пошуків компромісних рішень. Минулий тиждень переконливо довів, що Верховна Рада є надійним стабілізуючим чинником українського громадянства, запорукою злагоди і миру в суспільстві.
Повісити замок на парламент не вийшло. Попереду —гострі баталії з обговорення та прийняття Держбюджету-2005.
