Видатки на виробництво нафтопродуктів цієї осені стрімко зросли, що одразу струсонуло ціни на бензозаправках, крім тих, якими опікуються компанії, підпорядковані НАК «Нафтогаз України». Упродовж тижня ми пожинали плоди адміністративного втручання в регулювання цін з боку уряду — дозований продаж високооктанового бензину (переважно за безготівковий рахунок), а ще гірше — туфти*.
Так, на Київщині співробітники СБУ, податкової міліції та Управління у справах споживачів поклали край діяльності комерційних структур, які переймалися продажем нафтосурогату. «Бодяжили» з розмахом: виявлено майже 4 тисячі тонн недоброякісного пального більш як на 10 мільйонів гривень. І зухвало: змішували стабільний бензин, вироблений із газового конденсату, з бензином А-76 з різними присадками іноземного походження та технічними ароматизаторами, а видавали суміш за високооктановий А-95. Ось як відгукнулися автолюбителям фіксовані ціни.
Щойно почало падати осіннє листя, розквітла спекуляція і на продовольчому ринку, особливо в м’ясному сегменті. Ціни на м’ясопродукти на регіональних ринках почали диктувати перекупники, що засвідчили численні рейди правоохоронних та контрольних служб. Це, власне, неважко було передбачити, оскільки справа до торгівлі продуктами нового врожаю ще не дійшла, а ми мали неабиякий дефіцит кормової бази для відгодівлі худоби після неврожайного року. А ще мали уряд, який не запобіг завчасно дефіциту хоча б імпортними закупівлями м’яса. Не хочу іронізувати, але схоже на те, що Мінагрополітики моніторить ринок лише на регіональних та центральних ярмарках сільськогосподарської продукції, де кіло свинини про начальственне око коштує 12 гривень. В регіональних управліннях Антимонопольного комітету тим часом здійснюють більш предметний моніторинг, про що свідчить виявлення у Вінниці змови м’ясників через відсутність конкуренції.
Загалом Антимонопольний комітет України не боїться сьогодні плисти проти адміністративної течії. Шкода тільки, що його повноваження закінчуються перед дверима Кабінету Міністрів. Він може лише рекомендувати владі пом’якшити адміністрування ринку зерна, як це сталося минулого тижня, а не заборонити. А влада прийме до відома, але не випустить операторів ринку з лещат неправомірних обмежень. До речі, минулого тижня стало відомо, що Вищий господарський суд скасував рішення про неправочинність штрафу АМКУ за цінову змову та зловживання монопольним становищем щодо компаній «Авіас Плюс» і «Сентоза Ойл», які торгували нафтопродуктами на Дніпропетровщині. Мова про безпрецедентний штраф — усього 98,4 мільйона гривень, але навряд чи він потрапить до державної казни. По-перше, власники цих компаній уже подбали про реорганізацію і зміну вивіски. По-друге, як висловився серед тижня досить високопоставлений чиновник, у нас скільки судів, стільки й рішень, тож не виключено, що крапку ще не поставлено.
Хоч як там є, у підсумку маємо дуже серйозні інфляційні подразники наприкінці року — м’ясо і бензин. Поміркуємо вголос. З огляду на те, що номінальна заробітна плата, грубо кажучи, випереджає споживчі ціни на мізерний відсоток, сімейні бюджети зазнають болісних втрат. За таких обставин сподіватися на зростання заощаджень населення як інструмент боротьби з інфляцією наївно. Виходить, що обеззброюють вже перші прояви одного-двох інфляційних подразників. Серед тижня Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров повідомив, що у вересні інфляція становила 1,3 відсотка, отже, від початку року — 5,6, але ще не грудень. Він вважає, що ціни тримаються в макроекономічних рамках. Але тиждень показав: є дуже серйозні ризики, що вони вилізуть за ці рамки. Бо уряд оперує лише адміністративними методами боротьби з цінами.
На публічних слуханнях законопроекту «Про акціонерні товариства», які організували два профільні комітети парламенту, в уяві поставало чимало урядів різних скликань. Важко збагнути, чому діяльність вітчизняних АТ з активами понад 50 мільярдів гривень регламентує 13 років (!) законодавство, яке по суті є інструментом для відмивання грошей. Але ж найбільш кричущі факти нецивілізованого корпоративного управління сталися за уряду Віктора Януковича. У березні цього року великі акціонери ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» прийняли рішення про деномінацію акцій, унаслідок якої їхня кількість зменшилася з 3 мільярдів 26 мільйонів 106 тисяч 880 штук до 80. Десятки акціонерів—юридичних осіб та десятки тисяч акціонерів-громадян позбавлено прав власності на цінні папери цього емітента, їх просто «кинули».
У серпні цього року емісія на суму 300 мільйонів гривень (і розміщення її за номінальною вартістю 0,25 гривні за акцію) обвалила вартість цінних паперів ВАТ «Нижньодніпровський трубний завод» до однієї гривні, після чого акції товариства було виключено з лістингу ПФТС; фігурально кажучи, дрібних акціонерів обікрали. Можна віднайти й менш дошкульні слова щодо схем, які чинні нині на фондовому ринку, але від того зловживань не поменшає. Але ж, панове, йдеться не про туфту, а про реальний сектор економіки, який потребує інвестицій, доступу на міжнародні ринки запозичень для збереження високих темпів економічного зростання. Ми цього сьогодні потребуємо як ніколи. Мова про 35 тисяч суб’єктів господарювання, цінні корпоративні папери яких ось-ось мають стати надбанням інституційних інвесторів та недержавних пенсійних фондів. Ми на це сподіваємося як ніхто інший. Зрештою, мова про майже 14 мільйонів громадян—власників акцій, які потребують банальної соціальної справедливості, про яку ми так багато теревенимо.
