Картопляна ЛИХОманка

Мої знайомі з приміського села Жидичин не могли натішитись, коли викопали картоплю. Врожай видався на славу. Що не сотка — то три центнери добірних бульб. А тут ще й фірма «Волиньздоровсервіс» оголосила в газетах, що можна обміняти картоплю на санаторні путівки. Хоч їдь у Трускавець, хоч у Немирів, а можна й на інші відомі курорти податися. Тож вирішили, що поїдуть разом. Та хороший настрій подружжя пропав, коли довідалися, що за центнер платять лише по 23 гривні і за кожну путівку доведеться віддати по 8—9 тонн картоплі... По цілій вантажівці. Справжнісінький тобі грабіж серед білого дня. Але ж де подіти картоплю, коли її ніхто не приймає? Такі думки сьогодні тривожать в області тисячі селянських родин. Затрачено багато праці, витрачено великі кошти, а вирощений врожай, виявляється, нікому не потрібний.

Щороку Волинь виробляє в середньому мільйон тонн картоплі, у врожайні — до півтора мільйона. Це удвічі-тричі більше, ніж потрібно для внутріобласного споживання. Раніше її охоче купували в східному і південному регіонах України, а за радянських часів десятками тисяч тонн відправляли в Москву і Ленінград. Цього літа щедрі дощі йшли по всій Україні, тож і картопля вродила повсюди добре. До того ж значно зросли ціни на пальне: щоб привезти з Волині на Миколаївщину КамАЗ бульб, треба лише на нього витратити 1200 гривень. Тож немає сьогодні у селах покупців з інших областей. А для багатьох волинян продаж картоплі був одним із серйозних джерел поповнення сімейного бюджету. У поліських районах за площами ця культура поступається лише житу. Уявіть собі стан селянина, який посадив два-три гектари картоплі, має для реалізації 30—40 тонн бульби, а покупців на неї нема. Що робити? Згодовувати худобі? Але скільки її треба мати, щоб спожила таку масу корму. А поголів’я швидко не наростиш. До того ж гроші потрібні вже зараз, щоб купити на зиму паливо, одяг, взуття...

А втім, картопля могла б стати сировиною для підприємств харчової промисловості. Раніше в області працював Ковельський крохмальний завод, який, крім крохмалю, виготовляв ще й сушену картоплю для потреб армії, такі виробництва діяли на овочесушильних заводах у селищах Головно і Заболоття. Щороку вони разом переробляли до 50 тисяч тонн бульб. Сьогодні ніхто цим не займається. Майже стільки бульб планувалося переробляти для виробництва різноманітних продуктів на Старовижівському заводі картоплепродуктів. Однак вклавши в його будівництво мільйони гривень, столичні урядовці вирішили, що таке підприємство для Волині не потрібне і об’єкт заморозили. Кажуть, що нині підприємці з Донбасу планують використати його для інших цілей.

До Першої світової війни на Волині діяло понад двадцять гуралень. Основною сировиною для них служила теж картопля. Фахівці запевняють, що спирт із неї виходить не гірший, ніж із зерна. У місті Любомлі в міжвоєнний період з нього виготовляли святкову горілку «Пейсаховку». Потім про це забули. А дарма, на спирт могла б йти і дешева некондиційна картопля. Та і врожайність «другого хліба» набагато вища, ніж пшениці чи жита. А зерно можна було пустити на інші цілі або продати за кордон.

— Такі проблеми із збутом на Волині виникають періодично, — каже заступник директора Волинського інституту агропромислового виробництва з наукової роботи Віталій Пахольчук. — Зазвичай наступного року після врожайного площі під картоплею в області скорочуються, і ціна на неї різко йде вгору. Пам’ятаєте, як п’ять років тому навіть на Волині кілограм бульб коштував 90 копійок. У південному і східному регіонах України ціна була ще вищою. А відновити площі в картоплярстві значно важче, ніж у зерновому секторі. Тому держава має взяти цю проблему під свою опіку. Потрібно розробити відповідну програму, яка передбачала б збільшення використання картоплі на технічні і кормові цілі, її експорт в Росію, країни Середньої Азії, Кавказу. Не можна допускати, щоб праця селян пропадала даремно.

Уряди-годи й зараз у села приїжджають покупці. Але за кілограм добірної картоплі вони платять лише 20—25 копійок, а то й навіть 15—17. Хто знає, яка це трудомістка і високозатратна культура, той зрозуміє, що така ціна — відверте знущання над виробниками. У Ківерцівському, Локачинському, Турійському районах, в яких мені довелося побувати цієї осені, селяни рішуче налаштовані наступного року скоротити удвічі-тричі площі під картоплею.

Тож наступної осені слід чекати скорочення валового збору картоплі. Лише стабільна ціна на картоплю зробить таким самим і її виробництво. На думку Віталія Пахольчука, вона має бути зафіксована на рівні 65—70 копійок. Тоді ціна буде прийнятна і для виробників, і для споживачів. А нехтування  інтересів однієї із сторін, як бачимо, призводить до серйозних втрат.

Волинська область.