Міністерство транспорту і зв’язку і «Укрзалізниця» вже кілька місяців поспіль виношують намір підвищити тарифи на вантажні перевезення. Вже підготовлено проект урядового розпорядження з промовистою назвою «Про підвищення ефективності використання вантажних вагонів у народному господарстві». Проект ще на порозі урядового комітету, а він вже спричинив хвилю обурення.
Генеральний директор об’єднання «Металургпром» Василь Харахулаг висловив рішучий протест проти такого проекту в листах до Міністра економіки та з питань європейської інтеграції Миколи Деркача, Міністра промислової політики Олександра Неустроєва та заступника гендиректора «Укрзалізниці» Михайла Мостового. На думку лідера металургів, унаслідок зростання вартості залізничних перевезень втрати лише восьми найбільших меткомбінатів за рік становитимуть 316 мільйонів гривень. А бюджет у цьому разі недорахується щонайменше 92,4 мільйона гривень. Але навряд чи цим обмежиться. Оскільки подорожчання послуг монополіста може призвести до розкручування інфляційної спіралі (поточна річна інфляція виробників уже перевищує 20 відсотків!). Не слід забувати, що ми вже наступали на ці граблі — улітку ми так і не дочекалися сезонного зниження цін через зростання у липні тарифів на міський та автодорожній транспорт. Частково до цього призвело зростання цін на нафтопродукти, а частково — некоректна поведінка монополістів.
Зателефонувавши на Криворізький залізорудний комбінат, ми вислухали точку зору виконувача обов’язків голови правління Михайла Гроденського. На його думку, залізничники прагнуть залагодити свої проблеми за рахунок інших. Він міркує логічно: перевезення вантажів здійснюється на електричній тязі, але електроенергія не подорожчала (майже. — Авт.), заборгованості у заробітній платі за «Укрзалізницею» не помічалося. Мало того, попри дводенну передоплату залізниці за користування рухомим складом, каже Михайло Гроденський, нам повсякчас бракує порожніх вагонів.
На балансових нарадах підприємств гірничо-металургійного комплексу проблема нестачі порожніх вагонів порушується вже кілька років поспіль. Це природно — дефіцит рухомого складу спричиняє порушення графіків постачання сировини. За даними «Укррудпрому», у червні цього року через недопоставку 2900 порожніх вагонів і 2800 вагонів під транспортування вапняку металургійні комбінати не одержали 200 тисяч тонн залізорудної сировини і 190 тисяч тонн металургійного вапняку. Можна уявити, які негаразди у цьому плані має, скажімо, ВАТ «Інгулецький ГЗК», який щодоби повинен відвантажувати 35—40 тисяч тонн залізорудного концентрату, на 95 відсотків — вітчизняним споживачам.
Як з’ясувалося після спілкування з ініціаторами проекту урядового розпорядження, у залізничників — своя правда. По-перше, вони вказують на той факт, що в Україні плата за користування рухомим складом не йде в жодне порівняння з країнами-сусідами. По-друге, запропоновано підняти тариф лише по тому, як збігатиме 36 годин експлуатації рухомого складу. Але, найголовніше, вони не впевнені в тому, що проект сприятиме своєчасному повертанню вагонів залізниці.
У Міністерстві транспорту і зв’язку, зазначають металурги, вбачають у зростанні тарифів панацею від вагонних проблем металургів. Тут переконані, що нинішні тарифи не мають інвестиційної складової, а це, мовляв, не дає змоги оновлювати основні фонди. Міністр транспорту і зв’язку України Георгій Кірпа також не приховує, що майже половина обсягу вантажних перевезень нині збиткова, в тому числі — руди, щебеню, піску, шлаку тощо. Важко не погодитися, оскільки видатки наших залізниць на перевезення вантажів залізницею дедалі зростають (торік більш як на 20 відсотків проти попереднього року, цього року, за прогнозами, принаймні на 8). Однак, на думку Василя Харахулага, про виправданість чергового підвищення тарифів судити не можна через відсутність вичерпного розрахунку затрат. Тому народний депутат Сергій Матвієнков, мабуть, висуває найбільш слушну пропозицію — сісти за стіл переговорів з «Укрзалізницею», створити свого роду погоджувальні комісії, до складу яких увійдуть представники уряду і Антимонопольного комітету. Тільки у такий спосіб можна уникнути некоректності у підготовці проектів урядових рішень.
