З наближенням знаменних дат — 60-річчя визволення України від фашистських загарбників та ювілею Перемоги — значно зріс інтерес і ветеранів, і молодих захисників Вітчизни до історії Великої Вітчизняної війни. Наш кореспондент розмовляє з генеральним директором Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років», кандидатом історичних наук, генерал-лейтенантом Олександром АРТЕМОВИМ .

— За час існування меморіалу над Дніпром, — каже Олександр Артемов, — у ньому побувало понад 21 мільйон відвідувачів із 200 країн світу: немає такого музею у світі, який міг би позмагатися з нами.

Інтерес киян та гостей міста-героя до музею напередодні 60-річчя визволення України надзвичайно великий. Адже тут можна простежити той важкий і героїчний шлях, який переможно пройшли полки і дивізії Радянської Армії Україною. У цьому визвольному поході брали участь п’ять фронтів, які на першому етапі цілком звільнили Харківську, Сумську, Полтавську, Чернігівську області, весь промисловий Донбас.

Війська вийшли до Дніпра. Необхідно було зірвати наміри фашистів створити на Дніпрі так званий східний вал. Головна експозиція музею порівняно повно розкриває цей період битви. Велике значення мало звільнення 6 листопада 1943 року столиці України Києва. Після Київської наступальної операції тривали бої за визволення Правобережної України — від Полісся до Чорного моря. В них брали участь чотири Українські фронти, Чорноморський флот і три військові флотилії. «Дорога війни» — художній задум всієї експозиції музею, розкриває події сорок четвертого року: перемоги і втрати, бойові операції, які привели до повного визволення України 28 жовтня 1944 року. Експозиція розповідає про Корсунь-Шевченківську бойову операцію, про звільнення обласних центрів України, вихід військ на лінію державного кордону. Загалом за період з січня 1943 по жовтень 1944 року радянські війська провели одну оборонну і одинадцять наступальних операцій.

Нищівний вал війни не обминув жодного міста, жодного села. Не було сім’ї, яка не зазнала б лиха. Все це правдиво відображено в експозиції музею.

— Війна пройшлася і по вашій родині?

— Батько мій, Сергій Михайлович, 19 серпня сорок першого пішов на фронт і загинув. Старший брат Володимир, 1925 року народження, загинув наприкінці війни, визволяючи від фашистів Прибалтику. Їхні портрети разом з фотографіями інших загиблих воїнів розміщено в залі Пам’яті музею. Таких родин в Україні мільйони.

— Кожен четвертий наш земляк не повернувся з поля бою. Тож пам’ять про полеглих героїв не може стертися.

— Вклоняючися воїнам-визволителям — солдатам, офіцерам, видатним полководцям Червоної Армії і віддаючи данину тим, хто загинув за українську землю, наш колектив вирішив до ювілейної дати створити виставковий триптих «Біль і гордість твої, Україно». Його головна тема — увічнення героїзму і жертовності народу, висвітлення відомих і маловідомих подій з історії звільнення України від ворога, збагачення історичної пам’яті поколінь. Триптих складається з трьох експозицій: «Назви почесні, здобуті в боях», «Адреси нашої пам’яті», «Слава і гордість України».

— Про що дізнаються відвідувачі з цих експозицій?

— Перший розділ, як свідчить сама назва, присвячено частинам і з’єднанням, котрі відзначилися в боях за Україну і за наказом Верховного Головнокомандування одержали почесні найменування визволених населених пунктів. Експозиція цієї частини розміщується в увідному залі, де на мармурі викарбувано назви 1152 українських полків і дивізій, окремих частин та 252 партизанських загонів. Серед бойових частин, наприклад, 7-й гвардійський Київсько-Берлінський танковий корпус, який брав участь майже у всіх стратегічних операціях. 64 танкісти цього корпусу стали Героями Радянського Союзу, п’ятеро — двічі Героями.

Другий розділ — це інформаційний календар визволення України від селища Мілове, що на Луганщині, до Закарпаття, звідки було вигнано останнього фашиста.

Заключна частина триптиху розміщена в залі Слави, на мармурових пілонах якого золотом викарбувано 11687 прізвищ Героїв Радянського Союзу, у тому числі понад 3700 імен Героїв, які це звання отримали за визволення України.

Символом невмирущості духу народу є родина Макара Несторовича і Євдокії Данилівни Лисенків із села Бровахи Корсунь-Шевченківського району. 16 дітей виховала ця родина: 11 синів і 5 дочок. У роки війни десятеро братів воювали на фронтах і всі з орденами, медалями і фронтовими ранами повернулися додому, працювали в колгоспі. Нині живі лише один з братів Степан та його сестра Марія. Вони передали в меморіал сімейні реліквії, серед яких знак і посвідчення Матері-героїні, вишиті рушники, фотографії, листи з фронту, побутові речі сім’ї.

Відвідувачі «зустрінуть» тут фронтовиків, які уособлюють безсмертя і славу українського народу —тричі Героя Радянського Союзу льотчика Івана Кожедуба, двічі Героя танкіста Павла Рибалки, двічі Героя запоріжця-артилериста Василя Петрова, який, утративши в бою обидві руки, командував протитанковим полком, бійця-мінометника, нагородженого трьома медалями «За відвагу», згодом відомого політичного діяча і талановитого письменника, автора безсмертних «Прапороносців» Олеся Гончара, інших славних синів України.

Жодна сторінка вітчизняної історії не повинна стертися із стрімкого життя. Правдиве висвітлення новітньої вітчизняної історії нещодавно стало предметом серйозної розмови на слуханнях у Комітеті Верховної Ради у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Для вирішення цієї проблеми колектив музею докладає багато зусиль.

— Назвіть, будь ласка, найважливіші заходи в цьому напрямі.

— Протягом року ми ведемо цікавий інформаційно-виставковий календар «60 років тому. Хроніка подій». Влаштовуємо тематичні виставки в експозиційних залах «У небі України», «Чорноморці в боях за Україну», «Корсунь-Шевченківська битва», «Комісар партизанського з’єднання» — про Семена Руднєва, «Подвиг 68-ми...» —до 60-річчя Миколаївського десанту, «Партизанська слава України», «Маршал з України» — до 100-річчя двічі Героя Радянського Союзу Петра Кошового тощо.

У рік 60-річчя визволення міста-героя Києва відвідувачі музею були свідками передачі на експонування символу Прапора Перемоги, що в ювілейному році крокує по містах героїчних битв. Стартував він з Москви, потім побував у Волгограді. Місто-герой Київ прийняв його від ветеранів Курська. Україна передасть цей символ Білорусі.

Меморіал над Дніпром — не просто музей. «Ви знайшли зовсім нові форми демонстрації великого горя і чудової Перемоги нашого народу, — написав у Книзі відгуків президент НАН України Борис Патон. — Дійсно правдива історія Великої Вітчизняної війни, такою і повинна бути справжня історична наука».

— Дякую за розмову.

Розмову вів Володимир ЖУКОВСЬКИЙ.