Публічне обговорення законопроекту «Про акціонерні товариства», організоване вчергове Комітетами ВР з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій та з питань промислової політики і підприємництва, мало дати відповідь на багато запитань. Адже вони залишаються відкритими з 1991 року, відколи корпоративні відносини і права регулює Закон України «Про господарські товариства».

Хтось із присутніх назвав його дуже влучно — правим черевиком на ліву ногу. Важко не погодитися, адже він давно тисне на інтереси і дрібних (міноритарних), і великих (мажоритарних) акціонерів. У тій та іншій ролі, наприклад, виступає нині Фонд держмайна України — найбільший власник. Так от, на думку першого заступника його голови Євгена Григоренка, управляти корпоративними правами ефективно згідно з чинним законодавством неможливо... без хабара, а хабарів, як відомо, головне приватизаційне відомство держави не дає.

Переважна більшість акціонерних товариств, які виробляють на сьогодні 70 відсотків валового внутрішнього продукту, створена, нагадав народний депутат Юрій Єхануров, у період масової приватизації. Тоді само акціонерами стала переважна частина населення. Але за час, що минув відтоді, кількість громадян — реальних власників акцій — скоротилася з 17 до 14 мільйонів осіб. І мало хто з присутніх сумнівався в тому, що розлучитися з акціями, м’яко кажучи, їм допомогли, завдяки тому-таки суперечливому законодавству. Кожен другий промовець під час дискусії наводив приклад з деномінацією акцій на ВАТ «Миколаївський глиноземний завод», де російський власник залишив поза грою дрібних акціонерів, довівши тим самим, що ми носимо черевики не на ту ногу.

Президент інвестиційної компанії Сергій Оксанич висловив загальну думку, що, не прийнявши Закону України «Про акціонерні товариства» та не узгодивши його з нормами Цивільного кодексу, ми рубаємо гілку, на яку збираємося посадити недержавні пенсійні фонди, страхові компанії тощо. Адже яка довіра до корпоративних цінних паперів реального сектору, якщо близько 90 відсотків емітентів порушує права акціонерів на участь у розподілі прибутків або виводить активи з власності товариства, або розмиває частку власності того чи іншого акціонера, або перетворює наглядову раду на олов’яного солдатика, або, або, або... У підсумку це призводить до чергового прикладу «тіньової прихватизації», істотно знижує інвестиційну привабливість і підприємства, і країни.

А тим часом, на думку Євгена Григоренка, маємо законопроект, який не поступається світовим стандартам, і знаємо, що його прийняття блокують лише нечисті на руку товстосуми.

Вийшли незвичайні слухання, бо, власне, всі були одностайні в тому, що законопроект треба приймати. До слова, на території СНД лише Україна без такого закону. Проте, висловив свої побоювання народний депутат Володимир Черняк, на цій сесії його навряд чи приймуть. Виходить, нехай муляє?