Хто як, а я черг не люблю. А отут і черги практично не було, але раніше мене біля прилавка опинилося двоє хлопців. Вони вочевидь хотіли поспілкуватися.
— Яке пиво у вас є?
— А яке вам потрібно? — продавець наприкінці дня спокій ледве зберігала і душевного запалу покупців не розділила.
— Оболонське.
— Яке оболонське?
— Виробництва «Оболоні».
— У нас оболонського — дванадцять сортів. Вам яке?
Розмова затягувалася, обстановка загострювалася, народ (за мною вже було декілька чоловік) нервував, хлопці були настирливі.
— Чим «Соборне» від «Преміуму» відрізняється?
— У них етикетки різні, — сказала в’їдливо «торгова панянка».
Найцікавіше було те, що заморочена продавщиця була близька до істини. На сучасній пивній етикетці є вся інформація про вміст пляшки. Кожен елемент оформлення має свій зміст, а всі разом вони — гарант якості продукції.
Я вирішив перевести конфлікт, що наростав, у конструктивніше русло.
— Хлопці, а давайте по пляшці пива візьмемо, у бік відійдемо, щоб людей не затримувати, і я вам усе розповім, а точніше, покажу.
— Так ми і намагаємося визначитися, що брати!
— Візьмемо різне. Для порівняння.
На тім і зійшлися.
Отже, що ми бачимо? Фірмову пляшку з трьома різними етикетками і кришкою. На кришці зображено герб «Оболоні». Це не просто картинка, а продумане і складене за всіма законами стародавньої науки геральдики послання. У ньому в алегоричній формі передано основні складові успіху підприємства.
Значок на щиті (він називається малим товарним знаком) являє собою стилізоване сполучення пророслих зерен ячменю, струменів води і листків хмелю. Червоний, або як його називають у геральдиці, червлений, колір щита символізує непорушність принципів, а два золоті грифони — стародавні обереги, що захищають у даному разі споживача від неякісного продукту (не кажучи вже про те, що сам герб «Оболоні» уже давно сприймається любителями бурштинового напою як гарантія справжньої насолоди).
Герб разом з логотипом присутній і на центральній етикетці. Власне, вона етикеткою і називається, на відміну від задньої (контретикетки) і малої (кольєретки). Остання виконує здебільшого декоративну функцію і має назву конкретного сорту.
Етикетка інформаційно насичена. Крім марки пива, герба і логотипа виробника, тут розміщено дані про вміст алкоголю (у різних сортів він від чотирьох до семи відсотків) і нагороди, що отримано напоєм. Треба зазначити, що це не просто малюнки, а зображення цілком конкретних медалей, оригінали яких зберігаються в музеї «Оболоні».
А зображення кубків розміщено на контретикетці. Нагороди, завойовані пивоварами на численних конкурсах і пивних фестивалях (і вітчизняних, і закордонних), підтверджують високу якість продукції. Перемоги за рубежем особливо значущі. Наприклад, у VІ Великому Московському фестивалі пива брало участь біля сотні виробників. До слова, оболонське пиво п’ють у 19 країнах.
Не менш важливим, ніж престижні нагороди, є неяскравий значок з латинськими буквами і цифрами — ІSO 9001. Він — свідчення володіння однойменним сертифікатом. Цей документ, який «Оболонь» першою в галузі одержала в 1998 році, підтверджує відповідність усіх технологічних і виробничих процесів (аж до визначеної форми заповнення документів) світовим стандартам. Тут же і обов’язкові оцінки вітчизняних ГОСТів. Утім, внутрішні вимоги об’єднання і до вихідних інгредієнтів, і до кінцевого продукту значно вищі, ніж прийняті в Україні.
Крім заслужених регалій і стандартних оцінок, на контретикетці розміщена інформація, що допомагає споживачу орієнтуватися в пивній розмаїтості оболонських майстрів. Основні традиції пивоварства склалися ще в XІV столітті і сформулювалися німецькими броварниками. Відповідно до них, пиво має складатися з чотирьох компонентів — солоду (спеціально підготовленого пророслого ячменю), хмелю, води і дріжджів. На «Оболоні» використовують інгредієнти тільки вищої якості. Поля для ячменю, наприклад, відбираються фахівцями об’єднання, а сільгоспвиробники забезпечуються добірними сортами пивоварного ячменю. Про якість води, що добувається з власних свердловин юрського горизонту завглибшки майже 300 метрів, казати не доводиться. Свого часу саме наявність необхідних запасів найчистішої води і визначило місце будівництва заводу.
На основі старих традицій фахівцями заводу (досвідчений пивовар — це покликання, людина, крім знань, повинна мати талант, що порівнюється з кулінарним, але набагато вищий) розроблено унікальні технології і рецептури, що дають змогу внести різноманітність у смак стародавнього напою.
Так, наприклад, в   «Преміум» додається рис — це гармонізує смак і додає напою виражену хмелеву гіркуватість, а трохи цукру —своєрідний золотавий блиск з м’яким бурштиновим відливом. В інших сортах присутня кукурудзяна крупа, завдяки якій пиво має оригінальний смак.
Але приготувати якісний напій — це частина справи. Не менш важливо донести цю якість до споживача. Новітня лінія розливу продуктивністю 110 пляшок на годину має унікальні багаторівневі системи досягнення мікробіологічної чистоти. Та й інші лінії, укомплектовані сучасним устаткуванням, дають змогу не тільки здійснювати контроль за якістю, а й завдяки хитромудрим установкам домагатися умов, що дають можливість тривалий час зберігати первозданний смак напою. До слова, для того щоб його відчути, фахівці радять пити пиво охолодженим до 12 градусів.
Пивні етикетки — це не лише інформація, а й справжній витвір дизайнерського мистецтва. Недарма у світі нараховуються мільйони колекціонерів пивних етикеток. В Інтернеті є тисячі сайтів, які присвячені цьому розповсюдженому захопленню.
— Отже, усе, що нам потрібно знати про пиво, надруковано на етикетці?
— Ви ж самі в цьому переконалися.
— Спасибі, мужик, за інформацію. Давай, мабуть, ще по пляшці «прочитаємо». Наприклад, оболонського «Фірмового».
Хлопці як експерти попрямували до прилавка...