Чули, Макаренко пішов зі школи! З київської, між іншим, де і зарплату, і надбавки виплачують справно. Вчителі з регіонів давно по-доброму заздрять столичним, котрими сам міський голова опікується. І якщо з порівняно благополучної загальноосвітньої школи йде чоловік-педагог, значить, припекло.
— Припекло безгрошів’я, — зізнається Макаренко. — Я підробляв свого часу, рекламуючи відомий медпрепарат. Мав більше, ніж платила держава. А нещодавно змушений був розпрощатися з учителюванням — годувати родину дедалі проблематичніше.
— Зараз підняли зарплату, може, повернетеся?
— Знущаєтеся? Мені на фірмі в п’ять разів більше платять.
Василю Петровичу К-ко з Криму йти зі школи, якій віддав 31 рік життя, не можна: зарплата маленька, але стабільна. До того ж пенсія не за горами. Та все-таки він останній із могікан: у школах настав матріархат.
Чоловіки зникли з них, але практично ніхто з можновладців (крім Міносвіти і відповідного комітету Верховної Ради) не вдарив на сполох. Про вплив матріархату на підростаюче покоління нехай розповідають учені мужі. Але вже ясно, що без чоловічого начала виховання дітей буде неповноцінним.
У сімдесятому році минулого століття мене випускав у самостійне плавання чудовий колектив Кам’янсько-Дніпровської школи-інтернату, що в Запорізькій області. Кожен другий учитель був чоловік. А як сьогодні?
— Із 33 викладачів — 28 представниць прекрасної половини, а з 31 вихователя — 26, — розповідає директор школи Микола Бурка. — Може, в нашому інтернаті санаторного типу (лікуємо дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання) це і виправдано, але в інших ЗОШ картина не дуже приваблива.
Втікає сильна половина, щоб почуватися воістину сильною, не приниженою. У фірмах їм не оплачують лікарняних. Позбавляють соціальних гарантій, часто не роблять записів у трудові книжки. Нерідко хазяї просто «кидають» колишніх педагогів, залишаючи їх з носом. Однак усе це не зупиняє чоловіків, які вирішили порвати зі школою. Вихід із ситуації шукають в управліннях освіти на місцях. Єдиного рецепта з повернення чоловіків-учителів до дітей немає. Крім хіба що перевіреного в минулому столітті стимулу: гідна зарплата, соціальні пільги, повага з боку держави.
Без цього матріархат захопить не лише сферу освіти, а й медицину, культуру, побут. Що нас чекає, мужики?
