Такого висновку дійшли у військовому відомстві, прочитавши публікацію про «генералів»
30 липня 2004 року на сторінках «Голосу України (№ 140) було розміщено матеріал Віктора Хоменка «Генерали курортних боїв».
Через декілька днів на адресу редакції прийшов лист-факс за підписом начальника Управління прес-служби Міністра оборони України — прес-секретаря Міністра оборони полковника В. Болотнюка (тоді ще він був прес-секретарем Євгена Марчука, якого у вересні Президент усунув з посади Міністра оборони України), де викладено офіційну позицію військового відомства з цього питання. У ньому йдеться, що «висновки автора публікації стосовно причин ухвалених Міністром оборони України кадрових рішень є спотвореними, не відповідають дійсності та відображають позицію лише тих посадових осіб, службова діяльність яких оцінюється керівництвом Міністерства оборони України як незадовільна.
Відповідно до вимог Закону України «Про чисельність Збройних Сил України» та на виконання доручень Президента України від 13.05.03 та 16.02.04, а також розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2004 року Міністерством оборони вживаються заходи, спрямовані на замінення окремих посад військовослужбовців цивільними особами, які мають відповідну освіту та підготовку за фахом. Проте в окремих випадках деякі військовослужбовці безпідставно вважають такі організаційні заходи неправомірними, чинять спротив їх здійсненню у визначені керівними документами терміни, вдаються до проявів непокори. Так, колишній начальник Центру територіальної курортології та реабілітації «Крим» полковник медичної служби Г. Барамія, порушуючи вимоги військових статутів, не виконав законний наказ Міністра оборони України та звернувся до суду зі скаргою щодо неправомірних, як на його думку, дій голови військового відомства.
Але ухвалення рішення про увільнення Г. Барамії з посади грунтувалося й на численних порушеннях, що були у сфері оренди державного майна, землекористування, а також інших зловживаннях. Це було виявлено ще у 2003 році після перевірки, проведеної Контрольно-ревізійним департаментом МО України та ГоловКРУ України за дорученням адміністрації Президента України весною нинішнього року».
У листі також зазначається, що автор публікації некоректно використовує для аргументації правоти полковника Г. Барамії той факт, що «військовий апеляційний суд Центрального регіону України ще 5 липня виніс рішення з вимогою призупинити реалізацію наказів і новопризначеного начальника, і Міністра оборони України». Але 26 липня 2004 року відбулося засідання військового апеляційного суду Центрального регіону України. Суд визнав за доцільне відмовити Г. Барамії у задоволенні скарги. Адже оскаржене ним рішення — наказ Міністра оборони України (по особовому складу) № 427 від 1 липня 2004 року «Про увільнення полковника медичної служби Г. Барамії від займаної посади і зарахування у розпорядження першого заступника Міністра оборони України з гуманітарної політики та у зв’язках з Верховною Радою» — було прийнято відповідно до закону.
Власне, на цьому й крапка. Заперечень чи спростувань з приводу інших наведених нашим власним кореспондентом фактів у листі не було.
