Якими б не були кордони — чи то прозорими, чи то з колючим дротом та прикордонними заставами — вони не повинні заважати нормальним контактам між суспільствами, культурами, економіками. Успішний досвід європейської інтеграції, де транскордонне та міжтериторіальне співробітництво зіграло надзвичайно важливу роль, довів і необхідність, і цілковиту можливість плідних міжнародних контактів регіонального рівня. Для України, зважаючи на її особливе геополітичне становище, розвиток такого співробітництва є і надзвичайно перспективним, і, безперечно, вигідним водночас. А з урахуванням євроінтеграційних амбіцій нашої держави та процесу розширення Європейського союзу, який став цього року безпосереднім нашим сусідою — просто життєво необхідний.
Широкі консультації: внутрішні й зовнішні
Проект закону було внесено на розгляд Верховної Ради Кабінетом Міністрів у травні 2003 року. Він мав рамковий характер, положення базувалися на низці вже чинних в українському законодавстві документів. Комітет Верховної Ради з питань євроінтеграції розглянув документ у вересні 2003 року. Зауважень, враховуючи концептуальний, рамковий характер запропонованого Кабміном документа, не було, отож комітет ухвалив: звернутися до парламенту з пропозицією підтримати його у першому читанні. Що й було зроблено 18 листопада минулого року.
А вже наступного дня Євроінтеграційний комітет ухвалив звернутися до обласних рад та державних адміністрацій з листами щодо надання пропозицій з удосконалення законопроекту, а для опрацювання їх створити робочу групу з представників секретаріату Кабінету Міністрів, МЗС, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства юстиції. Європейський, до речі, спосіб напрацювання законів: у процесі роботи проводити широкі консультації з усіма об’єктами майбутнього закону. Керівником групи було обрано народного депутата, члена комітету Сергія Шевчука.
Та кількість пропозицій, що надійшли до комітету в процесі роботи над законопроектом, ще раз наголосила про його вагу та актуальність: 76 поправок ініціювали народні депутати України і понад 100 — Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні ради та держадміністрації. Експертами комітету було проаналізовано всі зауваження, проте лише внутрішньоукраїнськими консультаціями комітет не обмежився: прохання про проведення аналізу та вдосконалення документа були направлені до Ради Європи та Українсько-європейського консультативного центру з питань законодавства (UEPLAC — базована у Києві структура, що фінансується Європейським союзом). Отож за сприяння Директорату з питань співробітництва з місцевою та регіональною демократією Секретаріату РЄ правову оцінку законопроекту було дано професором Женевського університету Ніколасом Левратом, а UEPLAC залучив до справи Асоціацію європейських прикордонних регіонів. Показово, що закордонні експерти у своїх висновках високо оцінили рівень законопроекту, хоча й рекомендували внести окремі зміни та уточнення.
Звуження сфери дії не допущено
Щоб зберегти можливість розвитку міжнародних контактів для всіх без винятку регіонів нашої держави при доопрацюванні законопроекту, комітетові довелося відхилити або лише частково врахувати чимало запропонованих поправок. Усі пропозиції було ретельно профільтровано на предмет відповідності їх згаданим міжнародним документам і з метою забезпечення рівних можливостей у справі здійснення транскордонного співробітництва для всіх регіонів України.
Крім того, термінологія Європейської рамкової конвенції та додаткових протоколів не повністю відповідають термінології чинного законодавства України. Це не є катастрофою, такі випадки непоодинокі. Водночас однією з цілей цього закону є законодавче врегулювання здійснення підтримки транскордонного співробітництва з боку держави. Йдеться передусім про фінансову підтримку, а у цій сфері будь-які неточності не допускаються.
Загалом із 76 зауважень та пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи було враховано 25, частково враховано 23, не враховано 28. Тож у результаті плідної співпраці Комітету з питань європейської інтеграції з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними експертами було вироблено текст проекту, який повністю відповідав міжнародним зобов’язанням України, її інтересам та узгоджувався з національним законодавством.
Затримка через... оперативність
Цю копітку роботу було завершено наприкінці березня, і 14 квітня Комітет з питань європейської інтеграції дав законопроекту «зелене світло» — ухвалив винести документ на розгляд Верховною Радою для прийняття його у другому читанні та в цілому. Однак розгляд було... затримано. Річ у тім, що комітет виявився настільки оперативним (що, власне, цілком зрозуміло з огляду на важливість та актуальність питання), що проект було подано до Верховної Ради тоді, коли від Президента ще не надійшов законопроект щодо ратифікації парламентом додаткових протоколів до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво. На це й звернуло увагу Головне юридичне управління ВР — а формально виходило, що комітет (з урахуванням положень цих міжнародних документів) необгрунтовано відхилив ті пропозиції деяких народних депутатів, що тлумачили транскордонне співробітництво лише як співпрацю прикордонних регіонів сусідніх держав! Щоправда, затримка виявилася справді формальною: вже 19 травня Президент вніс на розгляд Верховної Ради законопроект «Про внесення змін до Постанови ВР України «Про приєднання України до Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади 1980 року» та про ратифікацію додаткових протоколів до Європейської рамкової конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними громадами або органами влади». Комітет з питань європейської інтеграції розглянув представлений законопроект 2 червня й рекомендував ВР прийняти його в цілому. Остаточну крапку український парламент поставив 24 липня цього року, ратифікувавши обидва законопроекти й запаливши «зелене світло» транскордонному співробітництву українських регіонів незалежно від їхнього розташування стосовно рубежів держави.
А Комітет Верховної Ради з питань європейської інтеграції вкотре наочно продемонстрував своє вміння виконувати функцію пильного охоронця «європейськості» українського законодавства, який чудово знає останні віяння європейської законодавчої моди й уміє втілити їх у національний законодавчий процес.
Сергій ПЛОТЯН, головний консультант секретаріату Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції.
