З Ярославом Данилком із селища Гоща я познайомилася в дні, коли весь світ спостерігав за Олімпійськими іграми в Афінах. Тож, щоб зав’язати розмову, поцікавилася його думкою з приводу виступів українських олімпійців.
— Мені дуже хочеться повболівати за наших, але часу не маю, — почула від чоловіка. — Роботи багато, так стомлююсь, що тільки торкнусь подушки, як одразу засинаю. Буває, так хочеться спати — упав би на траву і спав би, спав, спав...
— У ці дні він навіть на обід додому не приїжджає, — долучається до розмови «половина» Ярослава Миколайовича Зінаїда Андріївна. — Бо жнива, збіжжя людям допомагає збирати й обмолочувати. Самі знаєте, яка нелегка праця хліборобська.
— До роботи мене привчили батьки, — розповідає про себе Ярослав Миколайович. — Нас у батьків було шестеро, ми всі допомагали їм і на фермі, де вони трудилися, і удома, й на городі. Тож я до праці звичний змалечку і привчаю до неї своїх синів Володю та Ярослава. Життя змусило мене опанувати різні професії та ремесла. Змолоду працював дояром у колгоспі. В армії був танкістом, тож після служби міг впоратися і з сільськогосподарською технікою. А далі життя й обставини змусили мене стати водієм, овочівником, агрономом...
Агрономічні знання Ярославу Миколайовичу дуже стали у пригоді. Адже сім’я Данилків уже впродовж двадцяти семи років займається овочівництвом, а точніше —вирощуванням розсади, яку господар продає селянам та дачникам.
— Багато гуль набив, перш ніж прийшов досвід у цій справі, — розповідає Ярослав Данилко. — Попервах часто переслідували невдачі, доводилося вчитися на власних помилках. Але згодом дійшов, що кожна рослина потребує певного мікроклімату, насіння — обробітку. З часом і з сортами городини визначився, тому вирощую у теплицях та на своєму городі (27 соток) тільки ті, які найкраще у наших умовах прижилися. Нині пропоную городникам майже тридцять сортів розсади помідорів, чотири сорти капусти, п’ять — перцю. Захоплюємося і квітникарством. Це вже не так для бізнесу, як для душі.
Коли Ярослав Данилко продає на центральному продовольчому ринку в Рівному розсаду (а тут у нього, як жартують, «іменне» місце), збирається довжелезна черга з постійних клієнтів, бо дачники — народ забобонний — помітили, що розсада, вирощена добрими руками Данилків, гарно приживається на їхніх городах і дає добрий врожай. До того ж Ярослав Миколайович, продаючи молоді рослинки, як затятий агроном, дає характеристику кожному сорту, а також поради, як його краще вирощувати, щоб він порадував щедрими плодами:
— «Вінні-Пух» (йдеться про перець. — Авт.) славиться врожайністю та неабиякою плодовитістю. У «Каліфорнійського чуда» великі, м’ясисті плоди...
Це на перший погляд легко торгувати розсадою. Ринок — остання ланка, крапка у процесі. А плекати розсаду важко. Сезон її вирощування — це п’ятдесят днів виснажливої роботи усіх членів сім’ї Данилків. Адже це сімейний бізнес, з якого живе дружна родина, завдяки йому побудували хату, придбали автомобіль, комбайн.
— Удосвіта їду на ринок, — ділиться чоловік секретами успішного газдування. — Повернувшись — гайда на город та у теплицю. Кручусь, наче дзига, до пізнього вечора. Інколи так втомлююся, що й не радий тим клопотам. Але настає ранок і сили знову приходять разом з бажанням трудитися.
Ярослав Данилко вважає, що його енергії вистачило б і на більший бізнес. Є у нього заповітна мрія — побудувати млин та цех з переробки борошна. Вже, було, на аукціоні, який проводила Гощанська селищна рада, й земельну ділянку купив. Але тут стали на заваді чиновницькі перепони: головний санітарний лікар Гощанського району Сергій Грабовський, який свого часу разом з керівниками інших служб скріпив своїм підписом та печаткою «дозвіл» на те, щоб виставити ділянку на аукціон конкретно під млин та цех переробки борошна, раптом схаменувся, що, мовляв, не витримано санітарної зони, а тому й відмовився підписувати інші документи, які давали б «зелене світло» для користування ділянкою. А куди ж дивився керівник, коли давав «добро», візував акт на продаж тієї ділянки на аукціоні?
— Я зазнав великих збитків, — каже Ярослав Миколайович. — За участь в аукціоні заплатив 70 гривень, за ділянку — 7134, за виготовлення документації в кадастровому бюро — 300, по 30 гривень за узгодження з пожежним наглядом і з Гощанським відділом земельних ресурсів. До того ж придбав будівельних матеріалів на 20 тисяч гривень. Хто мені відшкодує ці збитки?
Можна зрозуміти обурення сільського підприємця: адже гроші не впали йому з неба, не дісталися у спадок, а зароблені тяжкою працею. Єдиною розрадою та втіхою для Данилків є розкішні квіти на їхньому обійсті, а ще усвідомлення, що розсада, вирощена їхніми руками, і в яку вони вклали стільки любові, приносить користь тисячам селян та дачників.
Рівненська область.
