Зв’язківцями розроблено проект правил розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою, який планується подати на затвердження уряду України. Про те, що передбачає цей проект, чого чекати передплатникам, видавцям (редакціям) друкованих засобів масової інформації, наша розмова з головою Національної спілки журналістів України Ігорем ЛУБЧЕНКОМ.

— Ігоре Федоровичу, чи потрібні такі правила і чи все влаштовує в них видавців друкованих ЗМІ?

— Появу цих правил можна вітати. Адже унормування відносин між розповсюджувачами і видавцями (редакціями) друкованих ЗМІ є необхідним. Проте деякі положення проекту правил просто дивують. Складається враження, що зв’язківці їх готували, не враховуючи інтереси видавців (редакцій) ЗМІ, і навіть самих передплатників. Насамперед це стосується положень щодо визначення передплатної ціни видань, встановлення порядку доставки періодики, укладення договорів на передплату, визначення термінів передплати.

— А що саме не влаштовує Національну спілку журналістів: визначення ціни чи порядок доставки видань?

— Те, що у разі затвердження правил без урахування наших зауважень, видавці (редакції) друкованих ЗМІ не матимуть змоги впливати на ціну видань, які вони виготовляють. Скажіть, де є таке, щоб виробник товару, в нашому випадку — інформаційного, не зміг встановлювати ціну, за якою він бажає цей товар продати? Тому ми пропонуємо закріпити в правилах положення про те, що формування передплатної вартості здійснюється видавцем (редакцією) друкованого ЗМІ. Хоче видавець продати свій товар за 5 копійок чи за 100 грн. — хай продає. Це його право і ніхто не повинен заважати йому це зробити. Інша річ, що видавець має сплатити зв’язківцям (розповсюджувачам) вартість наданих ними послуг. Але ця сплата має відбуватися на підставі затверджених тарифів з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством. І ні за яких умов ця сплата не є підставою для того, щоб зв’язківці чи інші розповсюджувачі перебирали на себе функцію визначення ціни передплати на періодичне видання.

У проекті правил зв’язківці пропонують порядок доставки видань цілком віддати розповсюджувачам. Якщо врахувати монопольне становище «Укрпошти» щодо розповсюдження видань, то закріплення цього права на порядок розповсюдження призведе до того, що газети і журнали доставлятимуться до передплатника, як забажає розповсюджувач. Чи потрібно передплатникам це? Звісно, що ні. Ми вже сьогодні маємо проблеми з доставкою преси. І читачам «Голосу України» вони відомі, адже щоденну газету «Голос України» (і не тільки її) у деяких регіонах України доставляють через день після її виходу у світ, а в деяких — один раз на тиждень.

— А як здійснюватимуться розрахунки за передплату між розповсюджувачами і видавцями преси?

— Проект правил залишає «стару» схему розрахунків. Я вважаю, що наявну систему розрахунків треба переглянути. Тим паче що сьогодні під час прийняття цих правил ми маємо таку нагоду (і цим треба скористатися). Вже багато років наша спілка намагається вирішити проблему розрахунків, суть якої полягає в тому, що «Укрпошта» не розраховується своєчасно з редакціями. Бувають випадки, коли передплатні гроші журналісти чекають півроку. А як, скажіть, видавати газету без грошей? Тому вважаю, що варто обговорити можливість закріплення в правилах положення про те, що гроші, отримані за передплату, перераховуються щомісяця до відповідних видавців (редакцій), а не після закінчення передплатної кампанії. Крім цього, розповсюджувач має перераховувати всі отримані від передплатника гроші, а вже редакція має сплатити розповсюджувачу вартість його послуг. Такий порядок розрахунків є законодавчо обґрунтованим. Адже між розповсюджувачем і видавцем укладається договір на розповсюдження, який за своєю природою є договором доручення, тобто договором, за яким одна сторона зобов’язується вчинити від імені та за рахунок іншої сторони певні юридичні дії. Отже, розповсюджувач має лише право на отримання плати за виконання свого обов’язку за договором доручення. Сьогодні, на жаль, це не враховується, і «Укрпошта» бере з передплатника вартість видання і окремо вартість послуг з приймання передплати (за деякими винятками, зокрема, і щодо «Голосу України»). Я вважаю, що наявний механізм оплати передплатних послуг є неправильним. Цей порядок лише заплутує передплатника, не дає йому можливості визначитися в ціні передплати, спонукає передплатника взагалі до відмови від передплати. До речі, такі приклади мені відомі.

— Ці зауваження є результатом роботи фахівців Спілки журналістів України?

— Не тільки. Для ширшого обговорення проекту правил ми звернулися до редакцій друкованих ЗМІ, окремих журналістів, юристів, пропозиції яких сьогодні узагальнені в окремому документі і направлені розробникам проекту. Сподіваємося, що зв’язківці прислухаються до нас і наші пропозиції буде враховано під час доопрацювання правил.

— Ми також сподіваємося на це. Бажаємо вам і передплатникам вітчизняної преси отримати від уряду України документ, який допомагатиме нам задовольняти потреби наших передплатників у виданнях на рівні європейських стандартів.