Несподівано питання про третій термін найвищого за посадою урядовця постало в центрі уваги британців
Британська конституція не забороняє очолювати державу три терміни поспіль. Може, тому, що писаної конституції немає, чи тому, що глава держави —монарх, котрий перебуває на «посаді» безстроково. Але є прем’єр-міністр, і тому вперше в історії Сполученого Королівства можливий третій поспіль термін перебування при владі уряду Лейбористської партії.
А в разі її перемоги уряд знову очолить Тоні Блер. І то не на кілька місяців, щоб згодом передати посаду одному з інших провідників партії, а на весь термін — до наступних парламентських виборів. Про такий намір лідер лейбористів заявив на щорічній партійній конференції.
Для того, щоб забезпечити собі можливість керувати урядом утретє, Тоні Блер вирішив за можливе визнати помилки в питанні війни в Іраку. Щоправда, теза про те, що без Саддама Хусейна світ став кращим і безпечнішим, залишилася. Але привселюдно сказано про хибність тверджень про іракську зброю масового знищення, принаймні в тому вигляді, що виправдовував би потребу воєнного втручання.
Засвідчивши здатність визнавати помилки у зовнішній політиці, Тоні Блер отримав додатковий шанс у внутрішній, де лейбористам закидають багато чого такого, чого не могли, мабуть, уявити члени попередніх урядів партії британських соціалістів. Згадати бодай невідступність у приватизації залізниці чи подальше збільшення платні за навчання в університетах. Однак тепер в інтуїтивних, традиційних симпатиків Лейбористської партії з’явилася надія: якщо переглянули жорстку позицію в такому важливому питанні, як Ірак, то, може, дійде і до внутрішніх проблем?
До Тоні Блера лейбористські уряди ніколи не втримувалися при владі два повні терміни поспіль. Перемоги 1997 і 2001 років стали можливі значною мірою завдяки перегляду традиційних цінностей партії, завдяки компромісу між традиційниками й оновленцями. Ці дві течії нині уособлюють найближчі співпрацівники Блера в уряді — міністр фінансів Ґордон Браун і заступник прем’єр-міністра Джон Прескотт. Чи не тому саме вони слідом за партійною конференцією зробили заяви із застереженнями проти боротьби за керівництво партією.
Отже, взято курс на новий рекорд британської політичної історії — третій термін лейбористського уряду, для чого потрібно лише виграти наступні загальні вибори. Проте в оголошенні Тоні Блера про намір піти після третього терміну дехто в Британії вбачає замах на одну з тутешніх політичних традицій, за якою прем’єр-міністри урядують до смерті або поки їх не усунуть. Самостійно визначивши термін перебування на посаді, Блер підтвердив репутацію порушника традицій, але й посилив небезпеку, що вирішать усе-таки за нього — виборці.
 
Лондон.