Люди гинуть щодня. Цей сумний факт, сам по собі, на превеликий жаль, мало кого хвилює. За тривалу історію виду гомо сапіенс наші побратими вигадали безліч способів умертвіння собі подібних: від війни до транспортних засобів. Ми звикли до смерті, але самий факт, що нас можуть убити, а тим паче вжити як їжу — представники інших біологічних видів, спричиняє в нас стан шоку.
До того ж створіння типу акул та крокодилів (чого очікувати від примітивних тварин?) лякають нас значно менше, ніж наші, відповідно до біологічної класифікації, «брати по класу» — ссавці. Принаймні повідомлення про знищення в Мозамбіку лева-людожера більшість людей сприйняла з полегшенням. Жертвами звіра, який кілька місяців держав у страху мешканців півночі країни, стали 14 місцевих жителів, серед них було троє дітей. Ще трьох осіб було серйозно поранено. За словами представника місцевої влади, операція зі спіймання людожера була тривала і складна. Лев продовжував чинити опір навіть після того, як в нього влучили кілька куль і стріл. Під час своєї останньої сутички вже вмираючий хижак спромігся поранити ще кількох людей.
Феномен людоїдства серед великих хижаків зустрічається не дуже часто. Серед тварин, які свідомо полюють на людину, крім великих котячих — левів, тигрів, леопардів, не раз з’являлися і ведмеді. У більшості випадків це досить великі немолоді особини, в яких брак сил для полювання на звичну дичину — оленів, антилоп — компенсується багатим досвідом і холоднокровністю, необхідними для успішного нападу на людину. Традиційно вважають, що глибинні причини явища — екологічні. Порушення середовища проживання, відсутність достатньої кормової бази штовхає тварин на крок, від якого їх молодші та удачливіші родичі утримуються.
Найбільше випадків появи кішок-людожерів зафіксовано в Індії. Траплялося так, що хижаки за кілька років страшного полювання розривали по 100—200 чоловік. Відомий дослідник і мисливець Джим Корбетт у своїй книзі «Кумаонські людоїди» описав чимало конкретних випадків. Зокрема, чоугарський тигр-людожер, котрий жив на північному сході Індії, убив 64 осіб з 15 грудня 1925 року до 21 березня 1930 року. Цей звір тероризував мешканців на території, що простиралася з півночі на південь на 50 миль і зі сходу на захід на 30 миль, загальною площею 1500 квадратних миль (1 миля = 1,6 км). Корбетт також описав випадок, коли один леопард на півночі Індії убив 125 чоловік за період з 9 червня 1918 року до 14 квітня 1926 року. Альфред Брем навів у своїй праці «Життя тварин» офіційну статистику, опубліковану індійським урядом, про кількість жертв тигрів у Індії: 1877 рік — 819 осіб, 1878 — 816, 1879 — 698,1880 — 872, 1881 — 889, 1882 — 895, 1883 — 985, 1884 — 831, 1885 — 838, 1886 — 928. Відомі кілька випадків з левами-людожерами, що набули великого розголосу. У 1898 році два леви тероризували службовців залізниці, котрі будували міст через річку Цаво у Кенії. Вони живцем з’їли майже 30 чоловік.
Людожером вважають хижака, котрий нападає на людей без будь-якого приводу з їхнього боку. Убивства, спочатку рідкі, стають дедалі частішими після того, як звір усвідомлює свою безкарність, свою перевагу над беззбройним населенням. Переконавшись, що людина — найлегша, найдоступніша здобич, людожери «нахабніють» дедалі більше і поступово переходять від нічних нападів до денних: удень люди пересуваються більше, ніж уночі, і підстерегти людину в цей час доби досвідченому вбивці дуже просто. Нападають вони зазвичай на самотнього подорожнього. Втім, деякі хижаки, переконавшись у цілковитій безкарності, починають згодом кидатися і на групи, хапаючи, наприклад, останнього з ланцюжка людей, котрі йшли лісовою стежкою. Постійно маючи справу з людиною, людожери виробляють такі прийоми, врятуватися від яких майже неможливо. Зазвичай ці звірі кидаються на жертву з відстані, яку можна подолати одним стрибком. Ось чому на сто випадків нападу тигрів-людожерів буває тільки один, коли жертва вислизає від звіра. Невдалі полювання на людожерів, невмілі спроби перехитрити їх роблять цих хижаків дедалі обережнішими, досвідченішими, а тому — й небезпечнішими.
Сучасні дослідники не погоджуються зі своїми попередниками і вважають, що звірі-людожери — найздоровіші серед своїх родичів. Більшість левів-людожерів — це молоді самці в гарній фізичній формі, з’ясували вчені. Зоолог Брюс Паттерсон, який працює в чиказькому музеї, та стоматолог Елліс Нейбургер надали докази того, що обидва «цавські» леви мали зламані зуби і щелепи. Три роки тому Паттерсон висловив здогад, що ушкодження і захворювання зубів є серйозною проблемою для великих котячих, котрі, заставши жертву зненацька, угризаються їй у шию. Науковець зазначав, що леви з хворими зубами переключаються на менш швидку і менш обережну людину.
Ці дані підтримувала й авторитетна думка Джима Корбетта, котрий, відзначаючи в тигрів-людожерів зламані зуби і пазурі, першим висловив припущення, що саме поранені хижаки є найбільшою небезпекою для людини. Однак Паттерсон і його колеги вирішили переконатися в тому, що «теорія немочі» підтверджується й за нинішніх часів у разі нападу левів на людину поблизу річки Цаво. Оглянувши зуби і щелепи 23 «проблемних» левів, убитих мисливцями за межами національного парку, вони з’ясували, що тільки менш як чверть левів мали зіпсовані зуби.
А більшість людожерів були здоровими самцями молодшими за п’ять років, що їх зловили на фермах і ранчо, котрі межують з національним парком. Паттерсон, який уже здійснив кілька дослідницьких проектів на матеріалі цавських левів, каже, що молоді самці, вигнані з рідних районів, у пошуках своєї території за межами парку зіштовхуються з дедалі більшою кількістю людей і домашніх тварин. Ймовірно, спокуса є непереборна. Тим часом жахаючі повідомлення про поведінку левів надходять і з інших частин Африки. «Протягом останніх кількох років було досить багато нападів на людину, зокрема й ті, що сталися в південно-африканських туристських таборах», — сказав Крейг Пекер, директор Центру дослідження левів при Міннесотському університеті в Сен-Полі. «У тому-то й проблема, що дедалі більше екотуристичних таборів розташовують на природі просто під носом у левів».