Бібліотечним працівникам України

Разом з вами святкує численна читацька аудиторія України, вихована ще з часів Ярослава Мудрого в дусі поваги до бібліотек — храмів книжної мудрості. Не випадково перші книгозбірні на Русі народилися у стінах головної православної святині — Софії Київської. Звідтоді дух софійності панує не тільки в бібліотечному світі, а й у думках справжніх книголюбів.

Перефразовуючи відому сентенцію про дорогу, яка веде до храму, можна сказати, що шлях, який оминає бібліотеку, — пропащий шлях, миттєво встелений непроникним шаром історичного забуття. Той же, хто хоч раз припав до книги — передусім Святого письма, назавжди ставав на шлях духовного зростання.

З історичної арени зникали імена вождів і полководців, та пам’ять про них залишалася у книгах. Але коли горіли самі книгозбірні — це була катастрофа планетарного масштабу, адже назавжди зникали цілі культурні епохи.

Сучасні бібліотеки є науково-інформаційним і культурно-просвітнім ядром Української держави. Як зібрання інтелектуальних і культурних цінностей, витворених людською цивілізацією, як скарбниця документальної спадщини української нації, бібліотеки ведуть суспільство не тільки до висот новітніх знань і духовності, а й до реального утвердження високих стандартів демократичної, правової і соціальної держави.

Саме бібліотеки дають сучаснику безпомильний дороговказ у розбурханому глобальному інформаційному просторі, виступаючи надійним фундаментом розвитку державної мови та самобутньої національної культури.

Вірю, що високий професіоналізм українських бібліотекарів і книгознавців, їх безмежна відданість справі формування потужного національного інформаційного ресурсу прискорить входження України до кола світових лідерів у галузі науки, освіти та інформаційних технологій.

Тож бажаю вам, дорогі бібліотечні працівники, щирої всенародної любові та поваги до вас — світочів і хранителів книжної мудрості, духовності та знань. Міцного вам здоров’я, родинного затишку й достатку, творчого натхнення в роботі.