Військовий оркестр виконував джазове попурі. Музиканти, не припиняючи гри, злагоджено й чітко виконували хитромудрі піруети, котрі назвати стройовими вправами язик не повернеться.
Глядачі коментували видовище кожний зі своєї точки зору.
— Дивися, Петровичу, як у них хвацько виходить.
— У нас у полку оркестр не гірше грав, а от марширували чіткіше.
— Це вже точно, якщо комполку у Відні в 45-му таке побачив би, так під музику на «губу» і пішли б усім оркестром.
— Тоді часи інші були, а ці хлопці нічого, старанні...
І тут само поруч:
— Уяви, Воха, як мужики ковбасяться.
— А що, прикольно, мене теж плющить конкретно...
Відмінність лексики двох діалогів, звичайно, як, утім, і їх зміст, продиктовані різницею у віці, наявності життєвого досвіду, несхожістю доль. Перші двоє співрозмовників, коли були ледве старші за нинішніх тінейджерів, доклали, судячи з кількості нагород, чимало зусиль, щоб сьогодні Воха і його однолітки могли насолоджуватися життям і не думати про справжнє призначення зброї, віртуозне володіння якою демонстрували солдати почесної варти на столичному комплексі «Чайка» під час відкриття чергового етапу героїко-патріотичного фестивалю «Ветерани — молодь — майбутнє».
Утім, почалося свято в іншому місці. Вранці учасники міжнародного журналістського ралі «Київська осінь-2004», що цього року проходило в рамках фестивалю, проїхали проспектом Перемоги і поклали квіти до пам’ятників захисникам і визволителям Києва. Після церемонії покладання колона з кількох десятків автомобілів прибула на стадіон «Чайка», де відбувалася основна частина свята.
На справжній спектакль перетворилися показові виступи прикордонників. Бійці спецназу продемонстрували майстерність рукопашного бою і захоплення автомобіля з «порушниками», а виступ кошлатих прикордонників викликав особливу симпатію глядачів. Зіркою цієї частини програми став ягд-тер’єр Крош, що, поступаючися своїм чотириногим колегам за розмірами, спеціалізується не на погонях, а на пошуку вибухівки і наркотиків.
Крім того, усі бажаючі могли відвідати імпровізовану виставку екіпірування й озброєння бійців спецпідрозділів МВС, а також покуштувати солдатську кашу, зварену в польових кухнях. Ветерани цілком кваліфіковано оцінювали якість приготування і під традиційні сто грам ділилися спогадами про бої, що відгриміли, про друзів, яких з кожним роком стає дедалі менше. Загалом фестиваль удався.
Присутній на святі глава оргкомітету міністр Кабінету Міністрів України Анатолій Толстоухов на імпровізованому брифінгу зазначив важливість таких акцій, їх дійовість і можливість донести до молоді глибину подвигу і патріотичні традиції старших поколінь.
Другу частину свята трохи зіпсував дощ. Більшість глядачів залишила стадіон, не дочекавшись концерту і головної частини журналістських змагань. Але відсутність уболівальників і велика кількість води (вона загрожувала перетворити ралі на регату) на загострення боротьби не вплинули. Екіпажі, що представляли ЗМІ практично всіх регіонів України, а також два литовські журналісти продемонстрували високий клас керування. Переможці одержали призи від спонсорів ралі — компаній «Нафтогаз України» і «Просто страхування», а інші учасники акції — задоволення від напруженої боротьби і спілкування з колегами.