Хай би що казали спостерігачі, а минулого тижня найбільше виводили з рівноваги ціни на бензин і м’ясо, які стрімко стрибнули вгору, і курсова нестабільність на готівковому ринку валют. За дев’яносто п’ятий бензин російські оператори просили 3—3,10 гривні, а валюту «обмінки» продавали за нечуваним курсом —1 долар за 5,40 гривні. Осіннє покоління, пенсії якого на тижні почали «вирівнювати» з прожитковим мінімумом, зворушливо підраховувало, чи вистачить на життя. Воно хрестилося біля прилавків магазинів, плювало на ринках собі під ноги, відчуваючи, що споживчий кошик як завжди виявиться з діркою.
Старі люди рідко помиляються. Цього ж разу їхні побоювання розділяють й чимало урядовців, які свідомі того, що рік складається не з двох, а з дванадцяти місяців. Адже для того, щоб підняти «з долу» пенсійний мінімум, наступного року знадобиться понад 12 мільярдів гривень, а нинішнього — щонайменше 3,3. І це за умови, якщо уряд утримає ціни і не втратить темпів економічного зростання. На думку багатьох експертів, матеріальних підкріплень такого рішення проект держбюджету на наступний рік не містить, отже, Пенсійному фонду лишається Бога молити, щоб економічне зростання не вщухало.
Під час презентації держбюджету на наступний рік у парламенті з’ясувалося, що проектне співвідношення зростання заробітних плат, з яких ми сплачуємо страхові пенсійні внески, і рівня інфляції на рік наступний не виключає появи неабияких дірок у споживчому кошику і пенсіонерів, і працюючих.
Стає зле від думки, що живеш у країні, економічне зростання якої упродовж останніх п’яти років дивує весь світ, але яка пропонує своєму громадянину — зазирніть у споживчий кошик — новий костюм один раз на десять років. Немає грошей? Навпаки, в уряді і в банківській системі сьогодні забагато грошей (читай «Таємниця Казначейської панчохи», «ГУ» за 14 вересня ц. р.). Мабуть, немає уряду, здатного дати їм раду у спосіб, який не загрожував би населенню інфляцією на споживчому ринку. Звідси й недовіра пенсіонерів у щирість почуттів до них з боку Кабінету Міністрів.
Очевидно, уряд може розраховувати на взаєморозуміння, лише нейтралізувавши інфляційні подразники. На думку Першого віце-прем’єра Миколи Азарова, достатньо ефективної протидії ціновому збуренню на світовому ринку нафтопродуктів. Але цього явно замало. Те, що російські нафтотрейдери не сприйматимуть мови меморандумів, ми передбачали ще в серпневих балансах. Микола Янович слушно зазначає, що підвищення російського мита на нафту з 1 жовтня цього року вдарить цінами по нафтопродуктах (за останні півроку Росія збільшила експортне мито з 29 до 89 доларів за тонну). Фактично ціни на нафту зросли більш як утричі, тоді як вартість нафтопродуктів на ринку, дякуючи штучному стримуванню, зросла приблизно на 50 відсотків. Хіба нам не допоможуть уже в жовтні досягти європейського рівня на автозаправках?! Але це ще не все. Мито змінюватимуть відповідно до цін на російський експортний сорт Urals на світовому ринку. До того ж з 1 січня 2005 року у Російській Федерації зростає податок на видобуток нафти. Для росіян — це плата за зниження податків, для українців — за неспроможність уряду ефективно протистояти інфляційним викликам. Окрім нестабільності світових цін на нафту, яку підігрівають світові війни і роздмухують глобальні буревії, провокує інфляцію і надмірне розширення грошових агрегатів через нестримну закупівлю валюти в резерви. І дивовижно висока економічна кон’юнктура, яка сприяє нарощуванню пропозиції виробників. І дорогий імпорт. І багатовитратність виробництва м’яса після торішнього неврожаю кормових культур. І курсова нестабільність на готівковому ринку валют — як наслідок інфляційних очікувань. Тож витоки урядової ласки слід шукати не на екранах телевізорів, а в параметрах Основ кредитно-грошової політики на кінець 2004-го — на 2005 рік. Прогноз інфляції-2004 банкіри поміняли до 9 відсотків (це більше, ніж за підсумками минулого року) вже через кілька днів після того, як уряд висловився на користь 7, а інфляції-2005 — до 6—7 відсотків. Прогноз банкірів передбачає закручування «гайок» на валютному ринку у бік посилення гривні, але на тижні вона різко падала на готівковому ринку проти долара. Вірна ознака того, що ціни зростатимуть. Схоже, що НБУ застосує масштабну стерилізацію грошової емісії, яка потягне за собою подорожчання кредитів і проблеми з банківською ліквідністю.
Різка ревальвація гривні по відношенню до долара лякає експортерів, котрі роблять бізнес на заниженому (напівреальному) курсі, формуючи левову частку валютних надходжень країни. Але вона бентежить і населення, котре тільки-но відчуло довіру до банків, не востаннє через те, що процентні ставки за кредитами та депозитами були помірні, зберігали тенденцію до зниження. Нацбанк ще може собі дозволити, як це трапилося минулого тижня, закликати населення утриматися на кілька днів від купівлі доларів через несподіваний стрибок його вартості — громадськість прислухається. Уряд не може закликати нас не ходити в магазини — безглуздо та й не зрозуміють.
Тим часом, з огляду на паритет купівельної спроможності, готівковий курс гривні до долара також занижений (вважай — також напівреальний). Взаємодовіра людей і банків не менш тонка штука, ніж взаємодовіра людей і уряду. Я не політизую, коли кажу, що ця осінь має відповісти на запитання, зросте чи ні податковий тиск наступного року. Бо маю на увазі не пільги з ПДВ для сільгоспвиробників, які, подейкують, кудись зникли з проекту бюджету, і навіть не оподаткування заробітних плат, яке обіцяно зробити милосерднішим, а інфляцію, яку вважаю додатком до 13-відсоткового податку з громадян.
