На позавчорашній прес-конференції Генеральний прокурор Геннадій Васильєв пообіцяв журналістам уже в листопаді розпрощатися зі своїм нинішнім кріслом. «Хоч би хто прийшов на посаду Президента, я подам у відставку, —запевнив він і пояснив. — Коли людина так залежить від посади, що ображається, коли цю посаду забирають — це жалюгідна людина». Кого саме мав на увазі пан Васильєв, нам доводиться тільки здогадуватися, тим паче що «жалюгідних» у нас — «асортимент». На уточнювальне запитання, що він робитиме після відставки, Генпрокурор відповів «туманно»: «Ми порадимося».
ГПУ, з’ясовується, порушила кримінальну справу у зв’язку з монтуванням записів Мельниченка — за «штучне спотворення доказів обвинувачення», чи, як простіше й лаконічніше колись висловився попередник Васильєва Михайло Потебенько: плівки — фальш. Нинішній Генпрокурор повідомив, що редакційні маркери дають змогу встановити: «монтаж» записів почався 18 вересня 2000 року, через два дні після зникнення Георгія Гонгадзе. «А 18 вересня ще не була відома доля журналіста», — справедливо зауважив пан Васильєв. У принципі, більшості суспільства вона не відома і досі — стараннями того самого відомства, котре очолює поки що невідставник. А якщо для ГПУ таємниць у цій справі немає, то чому вона з ними не квапиться поділитися?
Генпрокурор скептично ставиться до наявності в Мельниченка оригіналів записів: «Це все балачки! Мало чого він каже?!.» Справді, інколи у людей є така «мила» звичка — за балачками ховати правду.
Ще одну кримінальну справу відомство порушило за статтею 112 КК «Зазіхання на життя державного або громадського діяча». Геннадій Васильєв вирішив, що «щось відбулося. Але що? Давати оцінки ранувато...»
Однак усе-таки вирішив, що краще раніше, ніж після розслідування: «Віктор Андрійович заявляє, що не довіряє Генеральній прокуратурі України. Постає запитання — а собі він довіряє? ... Після отруєння їв сало, пив кумис... На п’ятий день поїхав до Австрії. Повертається з іншим обличчям... Чому все так?» А дуже просто, мабуть. Кумис, він... впливає на міміку.
Здивований Геннадій Андрійович і увагою австрійської преси до цієї історії: щось тут, видно, не те... Мабуть, таки точно «не те». Або в Австрії ще не звикли до «десертів» української політичної кухні.
Розслідування факту отруєння доручено СБУ. Але Генпрокурор не відмовляється в цьому питанні співпрацювати зі слідчою комісією Верховної Ради. На Різницькій, як завжди, готові до відкритості і прозорості.
