Україна фактично залишилася сам на сам із неабиякою халепою. Виконавши свої зобов’язання перед світовим співтовариством і знешкодивши найгрізніші бойові балістичні міжконтинентальні ракети стратегічного призначення, ми саме на Павлоградському хімзаводі нагромадили
5 тисяч тонн твердого ракетного палива. Але ж у разі якихось екстраординарних випадків від цього нічого хорошого чекати не доводиться. Термін зберігання палива завершується у 2008 році.
Забезпечити та профінансувати утилізацію небезпечного «добра» за міжнародною угодою мали Сполучені Штати Америки. Але, створивши у Павлограді малопотужний дослідний агрегат знешкодження ТРП методом гідророзмиву, вони «умили руки». Спершу призупинили ці роботи, а потім і зовсім відмовилися продовжувати. Посилаючись на те, що обраний метод небездоганний і може мати непередбачувані наслідки.
А як насправді? Насправді саме інші варіанти, пропоновані американцями — метод детонації (коли паливо елементарно вибухає) і метод спалення — якраз і становлять велику й реальну загрозу довкіллю і здоров’ю населення. Як пояснює генеральний директор державного науково-виробничого об’єднання «Павлоградський хімічний завод» Леонід Шиман, альтернативи гідророзмиву нині не існує. У самих Сполучених Штатах у подібних випадках використовують лише його. Інша річ, американці несподівано «схаменулися», що Україна опановує високу технологію знешкодження твердих ракетно-паливних речовин і відбирає в них монополію на неї. До того ж перероблене ТРП можна буде повторно застосовувати для виробництва суто цивільних вибухових речовин. Адже щодо цього не в тім’я биті українські спеціалісти та науковці уже напрацювали власні рішення і пропозиції, втілення яких дасть змогу безпечно і по-господарському спочатку знешкодити вилучене тверде паливо, а потім належним чином розпорядитися ним.
Тепер остаточно прийнято рішення самотужки здійснити утилізацію тільки методом гідророзмиву. На це знадобиться, щоправда, не менш як 200 мільйонів гривень. Однак, повідомив журналістам Президент Леонід Кучма, є всі передумови і гарантії, що за три роки ми неодмінно впораємося з цим завданням.
А щодо відставки Міністра оборони Євгена Марчука, то до неї Леоніда Кучму спонукали ніби трохи інші, але, уявіть собі, суміжні обставини. Павлоградський хімзавод — один із трьох і найпотужніший в Україні, котрий спроможний знешкоджувати ще й до 25 тисяч тонн на рік «рядових» боєприпасів. Отаких само, які так «недоречно» вибухнули й наробили багато лиха, скажімо, поблизу Мелітополя. Причому павлоградці можуть знешкоджувати такі боєприпаси, «перековуючи» їх на цивільні вибухові матеріали. Заробляючи тим самим кошти, необхідні, зокрема, і для утилізації ракетного палива. Однак відповідні потужності заводу не завантажені. Отож Леонід Данилович заявив, що зволікання, гальмування з утилізацією накопичених віджилих боєприпасів, навіть саботування цих робіт йому не зрозумілі.
Дніпропетровськ.