На педраду
Гуківській школі вже 67 літ. Це гарна двоповерхова кам’яниця між березами на обійсті майже в п’ять гектарів. Нещодавно її директор отримав припис, яким Хмельницькою державною інспекцією охорони праці забороняється експлуатація аварійного приміщення. Де була інспекція досі, невідомо, бо ж біда сталася не за два тижні до початку нинішнього навчального року.
Гуківчани давно стукають у двері кабінетів. Директорові Степану Герчаку вдалося залучити до розв’язання проблеми керівника СТОВ «Нива» Миколу Головатого. З його допомогою розпочали 2001 року добудову кількох класів та спортзалу. Уроки фізкультури досі проходять у коридорі з цементною долівкою. А стару стелю у двох класах довелося брати на спеціальні стяжі. Під кінець минулого навчального року батьки адресували свою тривогу в Чемерівці, керівникам району. Влада знайшла кошти для придбання шиферу, швелерів, які нині лежать у дворі. А директору господарчим способом вдалося підвести воду до їдальні.
Але, вочевидь, школа залишиться під тим самим аварійним дахом усупереч припису. Жах бере, та «потяг до знань сильніший».
Тим часом освіту лихоманить новомодна показуха — міні-стадіони зі штучною травою, які почали з’являтися в кожному райцентрі, у Чемерівцях буде також. Вартість одного — понад 60 тисяч гривень. Нічого не маючи проти шкільного футболу, все-таки мимоволі думаєш, що краще було б спрямувати гроші до таких сільських шкіл, як ось ця, в Гукові. Бо чи захочеться ганяти м’яч, вилізши з-під уламків?!
Хмельницька область.
