У полоні стереотипів

«Результат виборів у Донецькій області настільки передбачуваний, що навіть нецікаво це коментувати», — сказав один із місцевих політологів у відповідь на моє прохання проаналізувати перебіг виборчої кампанії в регіоні. Сумнівів у тому, що теперішній Прем’єр-міністр збере найбільший «урожай» голосів на рідній Донеччині, не висловлюють навіть опоненти Віктора Януковича. На кандидата у Президенти працює потужний штаб, який очолює головний лікар обласного протипухлинного центру, Герой України Григорій Бондар. Народні депутати — члени фракції «Регіони України», а також керівники промислових і сільськогосподарських підприємств, наукових і навчальних закладів, починаючи з липня, проводять зустрічі з виборцями. Агітація за Прем’єр-міністра будується здебільшого на перераховуванні його здобутків на посаді і глави уряду, і керівника області. Однак після розмов із рядовими виборцями складається враження, що не цифри і факти схиляють громадян на  бік Януковича. Тоді що?

По-перше, за такої кількості кандидатів на найвищу посаду мешканець області підсвідомо зупиняє око на знайомому прізвищі. Якщо говорити мовою політтехнологів, «розкрутка» Януковича почалася з 1996 року, відколи тодішній прем’єр Павло Лазаренко представив активу області нового голову облдержадміністрації. Між іншим, під час керівництва областю Віктора Федоровича «піарили» так потужно, що нинішній шалений потік інформації про діяльність глави уряду у Донецьку сприймається не як перебір, а як логічне продовження тенденції.

По-друге, за останні десять років керівники Донеччини наполегливо говорили про особливу роль регіону в економіці держави: маючи десять відсотків населення, область забезпечує 20 відсотків національного валового продукту. Очевидний чи прихований висновок, який звідси випливає, — регіон має бути так само потужно представлений на політичній арені. У масовій свідомості існує переконаність, що Донецьк «годує всю Україну», що гроші, зароблені в області, забирають до Києва і несправедливо перерозподіляють на користь інших областей. Цей стереотип активно експлуатувався і експлуатується місцевою владою.

Нарешті, найпоширеніший аргумент, який доводиться чути на користь прем’єра: «Він наш, донецький». Цікаво, що місцева серія біг-бордів «про Януковича» експлуатує саме цю жилу: в одному стилі виготовлено і плакати із зображенням Прем’єр-міністра у шахтарському спорядженні, і полотна «Гордість Донбасу» і «Слава Донбасу» із портретами композитора Сергія Прокоф’єва і художника Архипа Куїнджі, спортсменів Лілії Подкопаєвої і Сергія Бубки, шахтаря Івана Стрельченка і трактористки Паші Ангеліної. Прихильники прем’єра ставлять знак рівності між знанням проблем регіону і здатністю потенційного Президента їх вирішити. І сподіваються, що нарешті донеччанин стане не просто учасником, а переможцем виборчих перегонів.

Симпатії чи антипатії електорату завойовуються на рівні підсвідомості. Після оприлюднення підсумків одного із досліджень я поцікавилась у директора Донецького інформаційно-аналітичного центру Євгена Копатька, як респонденти пояснюють свою категоричну відмову голосувати за того чи іншого потенційного кандидата у Президенти. «Тут спрацьовує не так логіка, як стереотипи», — вважає соціолог. Протягом останніх двох років дослідження центру свідчать, що в душі більшість мешканців області відчувають потребу у «сильній руці», потребу в порядку на всіх рівнях. Саме цього виборці очікують від майбутнього глави держави. Не випадково рейтинг президента Росії Володимира Путіна у донеччан перевищує популярність усіх українських політиків.

Після подій 31 жовтня минулого року, пов’язаних зі зривом з’їзду «Нашої України» в Донецьку, аналітики передрікали жорстоку політичну боротьбу і «брудні сценарії» в регіоні. Але у перші два місяці передвиборна кампанія йшла, всупереч прогнозам, досить мляво і активізувалася лише з початком осені. За прогнозами політологів, друге місце за кількістю голосів донеччан посяде «лівий» кандидат. І комуніст Петро Симоненко, і соціаліст Олександр Мороз розраховують на свою частину електорату і уже у вересні провели зустрічі із виборцями міст і районів області. На користь «лівих» спрацьовує незадоволення більшості населення зростанням цін і підвищенням комунальних тарифів, яке сталося цього року. Саме «комунальна тема» цієї весни об’єднала місцеві організації Комуністичної партії і «Громадського контролю», які проводили неодноразове пікетування міської ради і пообіцяли розпочати відкликання депутатів. Лідер «Громадського контролю» Василь Волга на прес-конференції в Донецьку не приховував, що намагається використати трибуну претендента на найвищу посаду, «щоб донести наші ідеї та ідеали». «Ми балотуватимемося до парламенту у 2006 році. Ми отримаємо свої фракції і депутатські групи в усіх органах місцевого самоврядування. Це вже буде реальна база для того, щоб у 2009 році ми виграли президентські вибори», — відзначив В. Волга.

Регулярні заяви про перешкоди передвиборній агітації лунають від обласного штабу Віктора Ющенка. За даними штабу, з 7 по 13 вересня «невідомими молодчиками» знищені три намети на підтримку кандидата у Президенти, а в офісі у Пролетарському районі обласного центру вибито шибки.

— Жодного порушення виборчого законодавства України на території області ми не залишаємо поза увагою, — сказав народний депутат, керівник обласного штабу Віктора Ющенка Анатолій Семинога. — На всі провокаційні дії представників влади і безчинства хуліганів від політики складені необхідні документи —акти, протоколи, представлення. Всі вони будуть спрямовані до Генпрокуратури, ЦВК, до спецкомісії Верховної Ради, міжнародних структур. Ми зробимо все, щоб відмежувати законну діяльність штабу від зазіхань донецького криміналітету.

Під час відвідин Донецька співдоповідачами Моніторингового комітету Ради Європи Анне Северинсен і Ренатою Вольвенд активісти штабу Ющенка скаржилися на використання адміністративного ресурсу і нерівний доступ до засобів масової інформації, перешкоди під час проведення масових зібрань і зустрічей з виборцями. Згадали і про те, що вже у червні більшість кабельних операторів області припинили трансляцію «5-го каналу» начебто з технічних причин. З таким самим «технічним» формулюванням друкарні Донецької і сусідніх областей відмовилися співробітничати із місцевою опозиційною газетою «Остров». Спротив тим паче видається дивним, що блок Віктора Ющенка — не найпотужніша на політичній карті області сила. А обласний штаб цього кандидата протягом півроку пережив уже трьох керівників, що не могло не позначитися на ефективності роботи активістів.

До суто донецького «ноу-хау» можна віднести ідею проведення паралельного екзит-пулу в області. З такою ініціативою виступив обласний штаб Віктора Януковича.

— Екзит-пул — це не тільки вивчення громадської думки, а й певним чином її формування, — вважає заступник керівника штабу Владислав Лук’янов. — Тому ми хотіли взяти цю технологію собі в арсенал політичної боротьби, щоб на наступних виборах 2006 року також її застосовувати. Можна припустити, що ми маємо одні результати моніторингу, штаби інших кандидатів — інші, що тоді робити? Я розумію, людина може сказати одне, з якихось причин приховати те, що вона зробила. Але, думаю, якась кореляція може бути.

Передвиборні кроки більшості кандидатів у Президенти не вражають оригінальністю: зустрічі із виборцями, листівки, громадські приймальні, концерти на майданах тощо. Відсутність видимої політичної боротьби свідчить, з одного боку, про те, що опозиція змирилася із можливою поразкою в Донецькій області, з другого — про те, що головні події розгортатимуться у виборчих комісіях і навколо підрахунку голосів.