У нас є розуміння,що треба робити, аби люди жили краще

Запрошення відвідати Іванопіль на Житомирщині глава українського парламенту отримав не від місцевої влади. Йому надіслала листа завідувачка бібліотеки Ніна Захарук, запросила побувати на святкуванні 450-ліття Іванополя. У селищній раді навіть не стали підписувати його — були переконані: за політичними клопотами не знайдеться часу на сільську глибинку. Відраджувало й обласне керівництво: «Ой, доки доїдете тими бур’янами...» Однак Володимир Литвин відгукнувся. І приїхав.

Під час зустрічі з іванопольцями Голова Верховної Ради сказав: це — немов зустріч з історією України, яка потрібна для того, щоб повернутися до витоків і згадати свій рід, дідів і прадідів. «Лише коли знаєш коріння, можеш розраховувати сили в майбутньому, — наголосив глава парламенту. — Саме в таких містечках і селищах зберігається код нашого народу і твориться історія».

Перші згадки про Янушполь (саме так до 1946 року називався Іванополь) зафіксовано за часів Богдана Хмельницького.

Іванополь — селище міського типу, яке, кажуть мешканці, почало згасати, відколи перестало бути райцентром. Перед війною тут проживало понад вісім тисяч чоловік, нині — чотири. Свого часу працювали декілька підприємств, було побудовано найкращу в районі музичну школу, ПТУ. Але настав період занепаду: закривалися й розтягувалися по цеглині ферми й об’єкти соцкультпобуту, розбігалася молодь.

«Коли ми їхали до вас, навкруги все виглядало, як після голоду 1933 року, — з жалем констатував Володимир Литвин. — Ферми розбиті, поля неорані... Треба оживляти цей регіон усіма зусиллями. І у нас є розуміння, що треба робити, аби люди ставали заможнішими і жили краще».

Сьогодні древнє поліське містечко починає поволі оживати, як і молода держава Україна. Запрацював цукровий завод, до осель 226 родин провели газ. А найкраще свідчення кращого майбутнього — в Іванополі нині дуже багато дітей. У тутешній середній школі нині навчається 600 учнів. І, звісно, не з порожніми руками приїхав до них Голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Від імені українського парламенту та Народної аграрної партії він подарував школярам комп’ютер, телевізор, футбольні м’ячі та бібліотечку. А місцевій лікарні — електрокардіограф. «Ми повинні все зробити для того, щоб діти мали можливість отримати освіту, а ті, хто віддав своє життя важкій виснажливій праці, могли сьогодні поправити своє здоров’я і жити гідно», — наголосив глава парламенту.

На центральній площі Іванополя до Володимира Литвина підходило багато людей різного віку. Розповідали про своє нелегке життя, ділилися думками про політику, Верховну Раду та розвиток українського села, дякували главі парламенту за мудрість і терпіння. Піднесли коровай Голові Верховної Ради і молодята — Євген Студинський та Наталя Хоменко, котрі в цей день ступили на весільний рушник. І за давньою традицією Володимир Литвин відвідав сільське весілля.