Найпомітнішою постаттю минулого тижня, на заздрість претендентам на президентське крісло, був Юрій Бойко — голова правління НАК «Нафтогаз України». І це природно.
Намір керівників держави створити вертикально інтегровану компанію у нафтовій галузі (ВІНК) на базі ВАТ «Укрнафта» обвалив ціни до однієї гривні на акції цієї найпривабливішої фішки фондового ринку. Мало того, передача до напівприватної (фактично підпорядкованої групі «Приват») компанії «Укрнафта» державних пакетів ЗАТ «Укртатнафта» (43 відсотки) і ВАТ НПК «Галичина» (25 відсотків) могла спотворити власне ідею народження самодостатньої структури, яка нормалізувала б становище на ринку нафтопродуктів зусиллями вітчизняних компаній. Бурхливе обговорення «нафтового питання» (додаткова емісія «Укрнафти», яка збільшувала її статутний фонд у 132,2 разу!) спричинило очевидний висновок: запропоновані схема і проект створення ВІНК залишають у виграші лише групу «Приват» — найвпливовішого серед приватних акціонерів «Укрнафти». Адже можна передбачити, що державний повпред НАК «Нафтогаз України» не встигне з переоформленням своїх активів. Проте дуже важко уявити, що приватні акціонери не встигнуть викупити акції додаткової емісії за копійки. Мабуть, такого не зміг уявити і Президент країни Леонід Кучма, бо вніс істотні зміни до свого указу з приводу бази, на якій створюватимуть ВІНК. Відтепер такою базою є НАК «Нафтогаз України», а це вже інша річ. Глава НАК Юрій Бойко вже повідомив громадськість, що державний пакет акцій ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчук Полтавської області) вартістю 160 мільйонів доларів Фонд держмайна України вже передав на баланс його компанії, те саме відбудеться і з державними акціями нафтопереробного комплексу «Галичина» (Дрогобич Львівської області). До речі, ринкова вартість акцій «Укрнафти» одразу почала відновлюватися. Хоч як там є, а підприємці більше прислухалися до глави НАК, ніж до претендентів на пост глави держави. А казав він — діло. Якщо не зганьбити ідею, то питома вага ВІНК на ринку нафтопродуктів може становити 30—40 відсотків. Це доводять елементарні підрахунки. Якщо країна сьогодні видобуває 300 мільйонів тонн нафти на місяць, (фактично, вже більше. — Авт.) то разом з імпортом «Укртатнафти» вона одержує третину своєї потреби. Невже цього не вистачає, щоб збалансувати ціни ринковими, а не адміністративними заходами? Для глави НАК це запитання риторичне, для уряду — що глухий кут. Тому Юрій Бойко, який обіцяє вже до листопада знизити ціни на 10 відсотків на нафтопродукти, переконливіший за Віктора Януковича, який запевняє, що домовився про збереження статусу-кво з російськими нафтотрейдерами. А ситуація на ринку нафтопродуктів свідчить про те, що російські компанії ніяк не дійдуть згоди з українськими споживачами. У Тернополі, скажімо, де проїзд в автобусах серед тижня подорожчав на 10 копійок, і в столиці, де вже сушать голови над тим, коли піднімати ціни на громадському транспорті, вважають саме так.
Безперечно, подією тижня стало подання до Верховної Ради урядового законопроекту «Про державний бюджет на 2005 рік». Вчасно, як і вимагає чинне законодавство. Його доходи згідно з проектом становлять 87,8 мільярда гривень, видатки — 92,7 мільярда гривень, граничний дефіцит — 4,9 мільярда гривень. Не братиму на себе відповідальність аналізувати, що тут добре, а що ні, залишу це фахівцям. Зазначу лишень, що дефіцит держбюджету з кожним роком зростає, а сам факт його існування важко поєднати з намірами уряду полегшити борговий тягар перед зовнішніми кредиторами. Проте, схоже, уряд це не обходить, він збирається позичати для того, щоб віддавати, і навпаки. Та й узагалі, якщо послухати Прем’єр-міністра, може скластися думка, що головне для уряду — борг перед власним народом, а передусім — пенсіонерами, яким пообіцяли підняти пенсії до прожиткового мінімуму вже з вересня цього року. За словами народного депутата Євгена Жовтяка, «якщо рішення уряду справді реалізують саме в такій формі, як озвучено, наслідки для Пенсійного фонду будуть катастрофічні». Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету Петро Порошенко не відшукав коштів на підвищення мінімальних пенсій до прожиткового рівня навіть у проекті держбюджету на 2005 рік. Йому й на думку не спало, що уряд має намір доплачувати пенсіонерам за рахунок п’яти з гачком мільярдів гривень для проведення пенсійної реформи. Віддати ці гроші — загальмувати, якщо не відмовитися від реформи взагалі. Бо для того, щоб підняти пенсії зі 130 до 284 гривень, Пенсійному фонду слід подбати про зростання щомісячних виплат на 1,1 мільярда гривень. Виходить, що пенсіонера роблять каліфом на годину, допоки не відбудуться президентські вибори? Можливо, й на кілька годин, але тоді він стане «мільйонером» за рахунок посилення податкового тиску, про що кажуть закладені у проект бюджету податки, які чимало років тому запроваджувалися як тимчасові (на продаж нерухомості, автомобілів тощо), залишена на всяк випадок висока ставка ПДВ, зростання рентних платежів і т. д. і т. п. Тоді потрібно санкціонувати вихід в оборот нестримну повінь готівки, яка здатна високими цінами прорвати греблю споживчого ринку. Утім, Перший віце-прем’єр Микола Азаров стверджує, що цього не станеться.
Можна зрозуміти прагнення глави уряду зробити напередодні виборів кожного пенсіонера мільйонером. Усі — за! Але сьогодні без посилення інфляційної загрози, не інакше як за рахунок тих само пенсіонерів, це навряд чи вийде. Однак Прем’єр-міністр прийняв рішення підняти пенсії до прожиткового мінімуму. З огляду на це пригадалося сказане одним народним депутатом з іншого приводу: «Приспущені штани — ще не означає зняті штани». Нинішній проект бюджету на 2005 рік, в якому приріст доходів консолідованого бюджету не вдається узгодити з прогнозами щодо зростання валового внутрішнього продукту, можна порівняти з нашими штанами. Мабуть, їх ще довго «перешиватимуть».
