Найчастіше багато що сходить з рук тому,хто встигає їх умити,попередньо добре нагрівши.
Е. Севрус.
«За повідомленням Посольства України в Греції, член екіпажу «СНАР» (під прапором Белізу) Онищенко Віктор з невідомих причин упав з палуби в море. Його доставили до місцевої лікарні, де він помер».
Далі читати телеграму Ганна не змогла. Її Віктора немає. Батько неповнолітніх сина й дочки вже не переступить поріг домівки. Будь проклята чужина, будь прокляті море й обставини, що спонукали чоловіка шукати кращої долі, а простіше кажучи, заробітку за межами незалежної...
Горе спіткало чернівецьку родину у вересні 1998-го. Відтоді (!) Ганна Онищенко добивається своїх кревних, стукаючи в двері багатьох інстанцій. Але грецькі чиновники і судновласник далеко, а співвітчизники глухі й сліпі. І хіба тільки до горя буковинців?
За межами батьківщини легально працює від двох до семи мільйонів українців (залежно від сезону). Тільки за три останніх роки загинуло або померло в сімох десятках країн близько 2,5 тисячі наших співвітчизників. Чи всі їхні родини захистила держава? «Ми нікого на заробітки не посилаємо», — цинічно відповів київський чиновник Ганні.
Це правда. Можновладці тільки створюють умови для масового від’їзду мільйонів знедолених.
Депутати, прислухайтесь до Уповноваженого!
Віктор Онищенко ходив у море не один рік. Забезпечувати родину для нього було не тільки обов’язком, а й щастям. За три місяці до загибелі глава сім’ї закінчив спеціальні курси і, одержавши свідоцтво кока, уклав контракт із грецькою(?) компанією на півроку. Посередником виступило ялтинське ПП «Морське агентство Транзит-Експрес», що є агентом фірми.
— Наша справа — добір і направлення фахівців за кордон, — казали мені в агентстві. — Сторони контракту — судновласник і моряк.
Виходить, працівники ПП ніякої відповідальності не несуть? Добре посередники влаштувалися.
Переді мною той самий контракт. Текст умістився на одній сторінці. Документ я попросив прокоментувати президента Української іноземної юридичної колегії (Укрін’юрколегії) Данила Курдельчука.
— На жаль, подібні «грамоти» — не рідкість, — зазначив Данило Маркович. — Вони свідчать про безпринципність посередників, їх байдужість до долі співвітчизників та їхніх родин, а також про юридичну безграмотність найманих. Але якщо наївних людей можна зрозуміти (за їхньою спиною черга з таких само претендентів на роботу, вибору хазяїн не залишає, диктуючи кабальні умови), то деяких власників крюїнгових фірм, що часом продають совість заради наживи, варто притягати до відповідальності і позбавляти ліцензій.
Віктор Онищенко свого часу укладав договори з судновласниками, знав, на яких умовах мають будуватися відносини роботодавця і моряка. І все-таки підписав папір, де його дружина названа Тетяною, а спори пропонувалося вирішувати в арбітражному суді країни приписки судна «СНАР». Його країна приписки, зрозуміло, не Україна.
...Проведена адвокатською конторою експертна оцінка контракту, оформленого крюїнговим агентством з Ялти, показала, що контракт не є повноцінним юридичним документом у частині захисту прав Віктора.
Мати осиротілих дітей звернулася до Ялтинського місцевого суду з позовом до агентства про стягнення заробітної плати і компенсацію моральної шкоди.
Три з половиною роки доказів свого права на компенсацію нічого не дали. Ялтинський суд (суддя Кайро) відмовив у задоволенні позову, потім вирішував, що робити з апеляційною скаргою Ганни, нарешті милостиво ухвалив відновити термін оскарження. Тепер слово за Верховним Судом України. Гадаю, там дадуть принципову оцінку наявним фактам.
Уповноважена з прав людини у Верховній Раді Ніна Карпачова свою думку про агентів висловила ще півтора року тому.
— Наші безробітні моряки будь-що намагаються потрапити на роботу, — зазначала Ніна Іванівна. — Цим цинічно користаються численні агентства-посередники. Їхня діяльність нашим законодавством не регулюється, нема навіть визначення поняття «крюїнг». Більшість компаній (а їх близько 500) створена випадковими людьми, які не мають уявлення про закони, кидають людей напризволяще, не несучи ніякої відповідальності у разі виникнення форс-мажорних обставин.
Чи прислухаються до цих з болем сказаних слів парламентарії, в чиїх силах змінити ситуацію, прийнявши відповідні закони?
Душевність хвацького агента
Із посередниками, повторюся, розмова в мене була коротка. Але знали б ви, скільки коштів, яких так бракує родині, витратило ПП на телефонні переговори, марки і конверти.
— Відразу ж після загибелі чоловіка мені повідомили, що сім’я одержить страховку і зарплату. Домовилися, що гроші привезе агент, який супроводжуватиме труну з тілом із Греції.
Цинковий ящик прибув без представника фірми, а отже, без зарплати. Посередники, за твердженням Ганни, почали гратися з нею в піжмурки, обіцяючи виплатити зароблене Віктором, запрошували приїхати по гроші в Болгарію, Лівію(?), інші країни. Просили відкрити валютний рахунок, надіслати документи. Квапили вбиту горем жінку, попереджаючи, що «час іде, і можна втратити і ці невеликі гроші». Питали, чи не одержала вона їх.
Після цього знущального запиту (хто їй міг виплатити суму без сприяння фірми?) Ганна, залишивши дітей на родичів, поїхала до Греції. МЗС України і наше посольство в Греції спочатку активно допомагали вдові: сприяли одержанню в’їзної візи, знайшли адвоката, перекладали документи, встановлювали приналежність судна. Потім ураз знітилися...
Грецький адвокат, вважаю, вивів на чисту воду посередників з Ялти. У листі директору агентства «Транзит-Експрес» Ю. Лихині юрист зазначав, що на його запитання не отримано відповіді — зокрема, про реквізити судновласника, а також підтвердження наявності контракту між ним і ПП.
«Крім того, за наданими номерами телефону зв’язатися з панами Демитрос і Петрос (очевидно, це імена, а не прізвища) неможливо», — констатував адвокат і попросив зазначити стаціонарні телефони й адреси. Він також інформував Лихину, що за висновком медекспертизи в крові покійного було 0,3 % алкоголю, а це еквівалентно одній банці пива.
Це важлива «дрібниця», бо співробітники «Транзит-Експресу» переконували Ганну Онищенко: судновласник, мовляв, відмовляється платити компенсацію через те, що загиблий був п’яний.
— У Греції мені через адвоката хтось запропонував невелику суму готівкою, але зажадав відмовитися від страховки й надалі не турбувати, — згадує Ганна Іллівна. — Але хто в разі такої оборудки міг гарантувати мою безпеку?
Г. Онищенко поїхала з Греції вся в боргах, як у шовках. Удома її чекали напівголодні сироти. І судова тяжба, що триває досі. Розумники в Ялті і Києві рекомендують жінці знайти судновласника і подати позов до суду за місцем його проживання. Але хіба не посередник повинен шукати свого партнера? Душевний Лихина відповідає на це запитання з почуттям жалю:
— Місце, номер і дата реєстрації компанії судновласника нам невідомі, місця проживання Петроса не знаємо, копії страховок Віктора й екіпажу не маємо.
Єдине, що знає агент закордонної фірми, — судно «СНАР», 1968 року, суховантаж, «плавав» (так каже Лихина) під прапором Белізу.
Де є все, крім милосердя?
Що має робити держава, у громадян якої чужоземці незаконно виймають внутрішні органи для донорських цілей? Улаштувати міжнародний скандал, щоб виключити рецидиви.
Я не пам’ятаю, щоб Україна вжила рішучих заходів до закордонних лікарів, які вийняли серце в загиблого чоловіка хмельниччанки. Про це ще торік розповідала Ніна Карпачова, зазначивши, що Генпрокуратура веде слідство. Доки його результати мені невідомі, обнародую новий факт варварства. Стосується він покійного Віктора Онищенка.
У витязі з книги записів про смерть, виданому вдові префектурою міста Патра, зазначено, що наш співвітчизник помер від задухи «унаслідок попадання води в легені». Помер у лікарні не відразу, а через кілька годин після падіння в море. У графах «ім’я матері», «ім’я дружини» і «професія» зазначено: «невідомо». Такий от сирота безрідний наш громадянин. Ялтинські агенти заморських хазяїв помиляються при заповненні контракту, греки не завдають собі клопоту довідатися елементарні дані про померлого. Чи випадково це?
А тепер почитаймо висновок фахівців Чернівецького обласного бюро судмедекспертизи, які обстежували труп за направленням міськпрокуратури.
«Внутрішні органи відсутні... Грудина відсутня... Присутні вата, ганчірки, папір».
І — увага: «Смерть гр. Онищенка, найбільш вірогідно, настала внаслідок закритої внутрішньочерепної травми, забою головного мозку («вірогідність» допущена через відсутність внутрішніх органів, які не могли бути досліджені)».
Підписи, дата. Нема людини, нема її органів — нема проблем для правоохоронців? Невже нікому захистити родину співвітчизника, що загинув за нез’ясованих обставин (штовхнули, вдарили? хто? чому?).
Поглумилися там з мертвого тіла, тепер глумляться з удови та дітей. І ви кажете: «Нічого на Грецію нарікати?»
І я кажу: «Нічого тільки на Грецію нарікати...»
Київ—Ялта—Чернівці—Київ.
