Є такий відомий анекдот: сержанти, а може, й лейтенанти (не будемо уточнювати належності до конкретної силової структури) вибирають колезі подарунок до дня народження. Один пропонує книжку, інший обурюється: «Ти що, забув? У нього вже одна є»...
У контексті останніх подій я б розцінила цей анекдот як злісний наклеп на правоохоронні органи. Насправді вони належать до найбільших шанувальників друкованого слова. Але за браком часу більше цікавляться не книжками, а газетами. Чи, може, вказівка така пішла по відомству, чи, можливо, з власної ініціативи сповнилися інтересу до періодичних видань, але читають, читають, читають... І, що найцікавіше, саме пресу опозиційної орієнтації.
Як читачі вибагливі — не все сприймають у текстах. А позаяк при погонах — рецензують у найкритичніший спосіб.
Днями, наприклад, до поліграфічного підприємства, де друкують дніпропетровську газету «Лица» завітали люди у міліцейській формі і наказали працівникам... пошинкувати на верстаті для різання паперу готовий наклад свіжого номера. Напевно, заздалегідь відчували, що їх не влаштовує стиль чи верстка котроїсь сторінки. Головний редактор газети Олена Гарагуц припускає, що «гості» в такій оригінальній манері відреагували «щонайменше на три матеріали. В номері ми передруковували статтю Тетяни Коробової про особливості ведення передвиборної кампанії владного кандидата, заяву Олександра Мороза з приводу обставин загибелі Георгія Гонгадзе та статтю з «Української правди» — «Подвиг журналіста». У ній йдеться про книжку Валентина Чемериса, в якій він восхваляє нинішнього прем’єра». Редактор вважає, що «рецензія» з різаком — «це і є виконання темників, про які попереджала опозиція». За інформацією ІМІ, із 33 тисяч примірників вдалося врятувати від «читацького гніву» лише 16 тисяч. Редакція газети нині з’ясовує, які саме органи причетні до нищення накладу, аби провести з ними «читацьку конференцію» в судовому приміщенні.
Того самого дня на тій самій Дніпропетровщині «вшанували» увагою ще одне видання — «Вечірні вісті». Вночі, за сорок кілометрів від обласного центру, даішники зупинили вантажівку зі «специфічним товаром» — накладом «ВВ». Водію причину затримання пояснили логічно: його перевіряють на причетність до ДТП, що сталася в сусідньому селі і спричинила загибель велосипедиста. Однак далі почалися речі, які важко пояснити законами логіки. Замість експертів до затриманого прибули... слідчі місцевого райвідділу міліції і, зірвавши пломби, влаштували «шмон» вантажу. Якби водія запідозрили в причетності до перевезення опію, це можна було б зрозуміти. Але до чого тут ДТП до перевірки газети? Можливо, хтось і вважає «ВВ» «опієм для народу», але, здається, в міліції трохи інші завдання...
А в Харківській області під завісою вечірньої темряви спраглі до знань правоохоронці паралельно «цензурували» газету «НУ» «Без цензури». Без будь-яких пояснень протримали авто з накладом у 42 тисячі примірників до третьої години ночі і врешті заарештували «через відсутність необхідних документів». Напевно, у пред’явлених вони не побачили, як стверджує ще один анекдот, «знайомої букви».
Цікаво, що за акцію оголосили під дахом правоохоронних структур: чи операцію «вмію читати», чи, як стверджують, за характеристикою МВС, «політичні блазні» з опозиції, «виконую темник»?
