Світ живої природи має своє минуле, свою історію — довгу і цікаву, сповнену неймовірних подій протягом майже чотирьох мільярдів років! І коли ми дивимося на сучасних тварин, важко повірити, що в минулому на цій само землі ходили зовсім інші істоти...
Одне з німих свідчень минулого життя — залишки тварин прадавніх епох, своєрідний літопис живої природи, читати який можуть палеонтологи. Тільки вони часто разом з геологами, палеоботаніками і палеогеографами здатні розгадати минуле.
У серпні проходила палеонтологічна експедиція зоологічного музею Національного науково-природознавчого музею Національної академії наук України. Під час експедиції виявлено нове велике поховання тварин древньої фауни в Запорізькій області, у районі міста Василівка.
Наш співрозмовник — доктор біологічних наук, професор, керівник експедиції палеонтологів Леонід Рековець.
— Як вам удалося знайти таке унікальне поховання і в чому його цінність?
— Інформація про наявність кісток надійшла від археологів, з якими ми давно співробітничаємо. Коли ми приїхали на місце і побачили все на власні очі, то були просто вражені — кістки прадавніх тварин виходили на поверхню землі просто на схилах яру, по них ходили череди корів, руйнуючи такий неоціненний для науки матеріал! І ніхто не звертав на це уваги, хоча місцеві жителі добре знали про виходи!
В результаті попередніх пошукових робіт було встановлено, що товщі глинистих вапняків містять два кістконосні горизонти з різницею у висоті між ними майже три метри. Нижній кістконосний горизонт завтовшки 0,5—0,7 метра пролягав уздовж схилу яру приблизно на 70 метрів, він багатший і насиченіший. Верхній — менший і розкритий поки що тільки в довжину майже на п’ять метрів. Над цими горизонтами є ще третій шар, заповнений залишками риб і дрібних ссавців.
Збереженість матеріалу добра, горизонти легко доступні при проведенні розкопок.
Попереднє вивчення вилученого матеріалу дало змогу приблизно визначити геологічний вік цього місцезнаходження — це верхній міоцен (сармат). Сарматське море — так назвали геологи нинішній басейн Чорного моря тих часів, що становить майже 15 мільйонів років.
Говорить учасник експедиції, кандидат біологічних наук Віталій Логвиненко:
— І з нижнього, і з верхнього горизонтів відомі поки що тільки останки великих ссавців: кістки кінцівок, нижні щелепи, окремі зуби, рідше зустрічаються частини черепів. Вони належать хоботним (можливо, прадавні мастодонти або динотерії), оленям, дрібним газелям, а також хижим ссавцям. Домінують у похованні останки гіпаріонов (невеликий трипалий кінь). Крім того, зустрічаються панцирні черепахи й інші хребетні тварини.
Загалом знайдена фауна представляє великий науковий інтерес, оскільки подібних місцезнаходжень такого давнього віку на території України небагато!
— Леоніде Івановичу, як вирішується питання охорони цього об’єкта і які ваші плани на майбутнє?
— По суті, тут два важливі моменти: охороняти такий об’єкт практично неможливо, залишається лише звернутися до совісті місцевих жителів, а особливо дітей (вони часто приходили до нас на розкопки із сусіднього села), не копати і не руйнувати палеонтологічну пам’ятку. Тим паче що правильно вилучити і зафіксувати кістковий матеріал так, щоб він не пошкодився чи просто не розсипався в пил, як ви розумієте, може тільки фахівець. Це питання охорони палеонтологічних і геологічних пам’яток дуже важливе особливо в наш час, в епоху інтенсивної приватизації, і вирішувати його необхідно негайно!
Стосовно наших планів на майбутнє, то багато чого залежить від фінансування. Цього року, завдяки директору Національного науково-природознавчого музею Національної академії наук України академіку Є. Шнюкову ми одержали невелике фінансування нашої експедиції, а як буде на наступний рік — важко сказати. Однак знайдена палеонтологічна пам’ятка у Запорізькій області настільки важлива і цінна у науковому відношенні, що досліджувати її необхідно якнайшвидше, тому що вона інтенсивно руйнується.
Прокоментувати рідкісну знахідку ми попросили завідувача зоологічного музею ННПМ, професора Євгена Писанця:
— В останні роки колекції зоологічного музею інтенсивно поповнюються палеонтологічним матеріалом. Наприклад, зібрано багату колекцію меджибозького поховання, будуть надходження нового матеріалу з цього, недавно відкритого, місцезнаходження та з інших. Усе це разом поступово поповнює фондові колекції музею, а науку збагачує новими, ще не відомими даними про історію розвитку живої природи на території, де нині розташована Україна, протягом майже 15 мільйонів років!
