Відповідь можемо дізнатися незабаром
«ГУ» вже двічі інформував про резонансні події в селищі Козин, що в Обухівському районі Київщини (матеріали «Землю не віддам, хоч закопайте мене тут!» і «Земельне протистояння з елементами рукоприкладства», номери за 27 липня та 10 серпня цього року). Нагадаю, що проти селищного голови порушено кримінальну справу, проте сама голова називає це помстою за свою непоступливість перед владою в земельних питаннях. Конфліктна ситуація в Козині набуває нових поворотів, тож є сенс знову повернутися до цієї теми.
Найбільше вражає діаметральна зміна позиції більшості депутатів селищної ради. Ще в двадцятих числах липня з 20 осіб депутатського складу голову не підтримувало тільки п’ять-шість. А вже 19 серпня, зібравшись — щоб не заважали протестуючі козинці — в приміщенні санаторію «Пролісок», 15 депутатів шляхом таємного голосування висловилися за дострокове припинення повноважень козинського селищного голови. Відповідне оголошення вже вміщено на шпальтах районки «Обухівський край». На депутатське рішення до Обухівського районного суду селищним головою подано скаргу. Зараз вона продовжує працювати в своєму робочому кабінеті. Стверджує, що нічого протизаконного не скоїла, хоча, розповідає, хабарями намагалися спокусити її не раз.
Цікава ситуація нині з печаткою селищної ради. Вона зберігається в не відомому широкому загалові місці, а якщо виникає потреба завірити якийсь документ, його в це місце везе спеціальний кур’єр, який працює на громадських засадах. На думку голови, печатка — справжня мета тих, хто затіяв всю цю історію, вони начебто прагнуть заволодіти нею й завірити вже підготовлені земельні документи.
То що ж за метаморфоза сталася з депутатами? Слідчі слідчої групи Генеральної прокуратури В’ячеслав Кривов’яз та Віталій Ренкас, а також кілька самих депутатів, з якими вдалося поговорити, стверджують: люди зрозуміли, що насправді відбувається. Слідчі також повідомили, що висунуті в рамках порушеної проти голови кримінальної справи обвинувачення знаходять підтвердження. Прибічники голови говорять про матеріальний вплив на депутатів або ж їх залякування. Відверто кажучи, нізащо не повірю, що близько десяти авторитетних, обраних громадою людей могли дружно «продатися». Але різниця між тим, як дехто з них коментував авторові цих рядків ситуацію півтора місяця тому й як коментує зараз, просто-таки разюча.
Сама голова однією з причин того, що сталося, називає свої спроби перерозподілити городи в урочищі Домахи (нагадаю, що, за словами голови, саме 10 гектарів вільної землі на Домахах вимагали від неї у Генеральній прокуратурі — після відмови начебто й почалося кримінальне переслідування). Було запропоновано дозволити приватизувати ділянки тим козинцям, які землю ще не одержували. А в тих, для кого ця ділянка вже третя-четверта (серед таких, каже селищний голова, чимало депутатів), забрати на користь «безземельних». Один депутат зізнався мені: так, мовляв, маю там ділянку, й вона в мене справді не перша, але нізащо її не віддам, бо скільки машин чорнозему туди вивіз, скільки поту свого пролив, а тепер піти звідтіля?! Як бути з тими, хто десятиліттями тулиться з батьками, дідами, дітьми та іншими родичами на одній ділянці, депутат не уточнив.
А ось що каже в інтерв’ю кореспондентові газети «Козин» (практично всі матеріали цього друкованого органу спрямовані проти селищного голови) Павлові Федюрку недавній прибічник голови, депутат Федір Готко: «Як могла ... (ім’я селищного голови прибране автором цих рядків у зв’язку з порушенням проти неї кримінальної справи) віддати двом приватним фірмам, «Лотос» та «ОК Інвест», 38 га землі над річкою, Заплава-2, разом з людьми, які прожили там майже 40 років?..» Ксерокопія документа, який начебто підтверджує це, активно циркулює селищем. «Розповсюджувачі» кажуть, що її купили у відповідних органах за десять тисяч самі «заплавчани».
Секретар селищної ради Олексій Токар 16 серпня написав заяву на звільнення за власним бажанням. Зараз він пояснює, що то був тактичний хід — щоб голова для розгляду цієї заяви зібрала сесію, не підозрюючи, що депутати вже домовилися висловити їй недовіру. Одна з мешканок Козина стверджує, що підслухала, як пан секретар, написавши згадану заяву, зі свого кабінету по телефону відзвітував голові районної адміністрації. Олексій Токар це заперечує, підкреслюючи: районна влада не має права втручатися в діяльність селищної ради й не робить цього. Нагадаю, селищний голова заявляла про численні клопотання щодо виділення земельних ділянок від районної та обласної адміністрацій, які вона начебто відхиляла, посилаючись на брак землі для самих козинців. Тож версія про невгодність районові та області цієї жінки на «стратегічній» посаді в Козині доволі популярна. Адже, нагадаю, ще до приходу на посаду нинішнього голови було роздано тисячі гектарів тутешньої землі — з них козинцям дісталося менше ста гектарів. Ощасливлюючи «чужинців», дійшли до повного абсурду: роздали й землю, відведену під розширення кладовища, можливості якого ось-ось вичерпаються...
Які б причини не змусили депутатів змінити своє ставлення до голови, таке їхнє рішення сподобалося не всім. Ініціативна група зібрала 1409 підписів козинців (усього право голосу має 2691 особа) за проведення референдуму з таким питанням: «Чи згодні Ви з достроковим припиненням повноважень депутатів Козинської селищної ради?» Тобто за референдум висловилося більше половини дорослих мешканців селища. Щоправда, депутати, з якими вдалося поговорити, не приховують свого скептичного ставлення до зібраних підписів: мовляв, вони сфальшовані, людей змушували ставити автографи обманним шляхом.
Звісно, журналіст не може й не повинен давати оцінку інкримінованим селищному голові епізодам — не його парафія. Для цього є слідчі та суд, які, дуже хочеться сподіватися, таки дадуть справедливу оцінку всій цій заплутаній історії. Але зняти принаймні одне питання представнику ЗМІ під силу. Маю на увазі підписи на підтримку референдуму. Кожен підписний лист пронумеровано, в ньому вказано питання референдуму, а кожен підписант вносив у відповідні графи ПІБ, дату, власне підпис, рік народження та місце постійного проживання — кожен із понад семи десятків таких аркушів я бачив на власні очі. Якби члени ініціативної групи погодилися надати авторові цих рядків ксерокопії підписних листів, можна було б проконсультуватися з соціологами, побудувати вибірку й протягом кількох днів спробувати знайти й опитати, скажімо, кожного десятого підписанта. Всього три запитання: чи справді це ваш підпис? чи підписувалися ви саме за проведення референдуму про дострокове припинення повноважень депутатів Козинської селищної ради? чи тиснули на вас у процесі збору підписів?
Проаналізувавши одержані результати, можна було б зрозуміти, представники якої сторони махлюють принаймні в цьому епізоді. А це вже ниточка, яка, можливо, приведе й до нових «відкриттів».
P. S. 10 вересня, коли цей матеріал уже готувався до друку, селищного голову Козина в примусовому порядку доправили до Слідчого управління Генеральної прокуратури. За словами свідків, четверо «беркутівців» у чорних масках одягли на жінку наручники й винесли з селищної ради.
На вечір того само дня було заплановано сесію-збори мешканців Козина, одним із пунктів порядку денного яких значилося питання проведення референдуму щодо відкликання депутатів селищної ради. Організатори заходу стверджували, що запрошення на ці збори було вручено кожному з депутатів особисто. Але з двадцяти народних обранців з’явилося тільки двоє. Тож близько двох з половиною сотень козинців, присутніх на зборах, проголосували за негайне відсторонення депутатів і передачу функцій місцевого самоврядування громаді. Обрано комітет місцевого самоврядування, який складається з 15 осіб і має представляти інтереси мешканців селища до обрання нового депутатського складу селищної ради.
Після закінчення зборів частина їхніх учасників поїхала до Києва — вимагати звільнення селищного голови. Пізно ввечері жінку відпустили.
