Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО: «Ми завжди пишалися тим, що Верховна Рада в найскладніші часи виступала як фактор стабілізації»

Після літньої перерви Верховна Рада розпочала роботу спокійно й по-діловому. Хоча звучали раніше і продовжують звучати тепер застереження, що президентські передвиборні перегони, які наближаються до свого піку, можуть збурити робочу атмосферу в парламенті, перерости в конфлікт протистояння та міжфракційну боротьбу, що призведе до блокування законотворчого процесу в країні.

Наш кореспондент розмовляє з головою парламентської фракції Народно-демократичної партії та Партії промисловців і підприємців України Валерієм ПУСТОВОЙТЕНКОМ.

— Такі застереження, — зауважує Валерій Пустовойтенко, — справді досить часто лунають у засобах масової інформації. Очевидно, є охочі до того, щоб до політичної боротьби, притаманної будь-яким президентським виборам і будь-де, втягти Верховну Раду, весь депутатський корпус. Однак розраховано це на простачків. Верховна Рада упродовж всієї історії незалежності України якраз виступала стабілізуючим фактором, запорукою злагоди в суспільстві. Вірю, що так буде й нині. Про це засвідчив і перший тиждень законотворчої діяльності парламенту. Перед народними депутатами стоять першочергові завдання: розглянути і прийняти рішення з напрацьованих законопроектів для розвитку держави, піднесення життєвого рівня людей.

— Вважаю, що головною метою шостої сесії має стати прийняття держбюджету-2005 та підведення риски під політичною реформою. Треба сказати, що держбюджет-2005 кардинально відрізнятиметься від бюджету минулого року. Якщо в 2004 році він дорівнював сумі 49 млрд. грн., то в проекті бюджету-2005 передбачається вийти на суму приблизно у 118 млрд. грн. Це дуже добре. Головне, що сьогодні люди зрозуміли: наша економіка, зрештою, почала додавати, запрацювала краще. Як колишній прем’єр-міністр, переконаний, що піднесення економіки у країні досягнуто передусім завдяки стабільності в суспільстві, енергійній діяльності уряду. Проект держбюджету-2005 згідно з Бюджетним кодексом уряд має подати до Верховної Ради 15 вересня і, як я поінформований, ці терміни дотримано.

— Ми відстоюватимемо три принципові позиції. Перша —це стовідсоткове фінансування будівництва та експлуатації автомобільних доріг. Сьогодні ви самі чуєте, бачите і читаєте про жахливі аварії, які щодня трапляються на наших дорогах. Ситуація кричить, її рішуче необхідно виправляти.

Далі. Комітет, фракція в цілому наполягатимуть на повному фінансуванні тих заходів у 2005 році, які заплановані програмою розвитку малих міст, ухваленою парламентом. Цю програму активно розробляли, підтримували, голосували за неї члени фракції НДП і ПППУ. Тут під час формування і затвердження держбюджету ми не поступимося. Про це я заявив і письмово підтвердив Першому віце-прем’єрові Миколі Азарову та Прем’єр-міністрові Віктору Януковичу.

І, нарешті, третя позиція. Ми довго боролися за прийняття програми розвитку житлово-комунального господарства. Відомо, що упродовж багатьох років ця сфера в державі перебувала на правах пасинка. У прийнятій програмі обраховано фінансові витрати для її виконання і на поточний момент, і на перспективу. Ми твердо стоятимемо на тому, щоб передбачені кошти для виконання програми в 2005 році було відображено бюджетним рядком.

— Нині в парламенті можна почути абсолютно полярні думки щодо внесення змін до Конституції. Ми визначилися твердо. На з’їзді НДП, який відбувся у липні, делегати прийняли рішення підтримати реформу. Хоч би що говорили нині її опоненти, я, як людина, що пройшла всіма щаблями виконавчої влади у державі, переконаний: ми повинні змінити систему влади в Україні. Надати більше повноважень Верховній Раді та уряду. Для країни це просто життєво необхідні зміни, яких не можна не відчути, не побачити.

— Розраховуємо, що найближчим часом одержимо рішення Конституційного Суду щодо законопроекту 4180 (законопроект передбачає перерозподіл повноважень між Президентом і парламентом, зокрема, змінює порядок формування Кабміну. Верховна Рада призначає прем’єр-міністра, кандидатуру якого пропонує Президент, виходячи з пропозиції парламентської більшості. — Авт.), без чого це питання розглядати неможливо. Вважайте, що вересня вже немає, час летить дуже швидко. Отже, реально законопроект про внесення змін до Конституції постане у сесійній залі десь у першій половині жовтня. Якщо за цей час Верховна Рада не визначиться, значить, політична реформа до президентських виборів не відбудеться. Це буде, на мій погляд, дуже й дуже погано.

— Після виборів Президента, інавгурації почнеться формування нового складу більшості у Верховній Раді. Передбачаю, що вона буде численнішою і стабільнішою. Зміниться й склад уряду — це залежатиме від того, якою буде парламентська більшість і хто стане Президентом. Як на мене, то значна частина сьогоднішніх урядовців заслуговують на те, щоб працювати й завтра. Моя давня теза така: призначений міністр ще не є міністром. Щоб ним стати, треба довго, тяжко і вперто працювати.

— Між нами добрі, дружні стосунки. Ми навіть по дачі сусіди. Перед тим, як об’єднатися, домовилися, що кожна партія, як і її лідери, йтимуть своїм шляхом. Як до виборів Президента, так і після виборів. Але партійні інтереси захищаємо спільно. Зараз, наприклад, чиниться тиск на окремих директорів великих підприємств по всій Україні, їх примусово звільняють з роботи. У Києві це стосується таких велетів, як «Арсенал», «Радар» та інших. Переслідується мета — звільнити директора, завалити роботу підприємства, щоб заволодіти землею, яку потім перепродати під будівництво супермаркетів або дорогого елітного житла. Ініціативи виходять з адміністрації Президента та виконавчої влади на місцях. Ми рішуче проти такого підходу до долі наших великих заводів.

— Нинішня виборча кампанія, як на мене, співвідноситься до виборчої кампанії 1994 року, як 1:1, хоча минуло відтоді 10 років. Тоді головними претендентами були два кандидати — Леонід Кравчук і Леонід Кучма. І тепер таких претендентів двоє. Як і тоді, одного підтримують одні регіони, другого — інші. Зрештою, цей фактор, на моє переконання, стане вирішальним. Пригадаймо, десять років тому в першому турі переміг Леонід Кравчук, а Президентом став Леонід Кучма. Я не розсекречую виборчої технології (Валерій Пустовойтенко на президентських виборах 1994 року керував виборчим штабом Леоніда Кучми. — Авт.), але скажу, що перемога в першому турі ще не означає кінцевої перемоги. Важливо, яка кількість виборців візьме участь у другому турі. Ми розраховували: якщо у другому турі прихильників Кучми прийде на голосування на 5 відсотків більше, ніж у першому, є надія. А прийшло більше аж на 12 відсотків. Тим часом як виборці, котрі голосували за Леоніда Кравчука, вже після першого туру вважали, що справу зроблено, і в другому турі їхня активність не проявилася.

— Тільки так... Особисто я визначився давно. Але щоб не звинуватили в агітації, скажу лише одне: боротимуся до кінця.

Підсумовуючи, хочу поінформувати, що фракції НДП та ПППУ прийняли звернення до народних депутатів України, політичних партій і громадських організацій, в якому закликають до чесних виборів і чесної перемоги, до демократичних перетворень і суспільного прогресу.

Ми завжди покладали надію на парламент, який у найскладніші часи виступав об’єднавчою силою українського народу. Це має бути нашою метою і нині. Нам потрібна сильна держава, єдиний народ і ефективна влада. У виборчих перегонах найважливіше одне: аби не програла Україна.

— Дякую за розмову.