Вибух на Троєщинському ринку столиці і замах на життя заступника директора цієї «торгточки» змусив низку Інтернет-видань повернутися до актуальної колись базарно-кримінальної теми. Історія виникнення численних київських ринків і базарів нерозривно пов’язана з історією становлення бандитського руху, нагадує нам «Україна кримінальна».
Базари стали стартовим майданчиком для багатьох «родоначальників» київського рекету — від пріснопам’ятних Вати, Пати, Буні, Сліпого, Пулі до нині сущого Татарина — їхні нетрудові біографії невіддільні від участі у «базарному русі». Товарна «неучтьонка» і «чорний нал» — дві складові стрімкого збагачення не лише власників лотків, прилавків, базарних забігайлівок, а і їхнього «даху». Спочатку просто контроль над торговим людом і «знімання десятини», потім — витіснення «дрібноти», приватизація (юридична реєстрація) ринків.
Зміна власників лише окремих «базарточок» (на зразок «Московського», що поруч із центральною автостанцією) обійшлася без резонансних кровопролитних подій. «Crіpo. com. ua» зауважує, що до Кисіля не сунувся ніхто... Порівняно «тихими» були центральні Володимирський і Беcсарабський ринки. Інша репутація у «Патента», що дислокувався на майдані перед колишнім Республіканським стадіоном і довго був не лише годівничкою, а й головним болем міської влади, правоохоронців і самих бандитів. Спершу на той світ пішов Джиба, змушений був емігрувати до Ізраїлю Семен Юфа, під натиском УБОЗу «упав на дно» за межами України Авдиш...
Бурхлива доля периферійних ринків столиці — «Юність», «Троєщинський», «Петрівка», низки таких закладів на Оболоні, автомобільного — на Воскресенці, де «лягали кістьми чи калічились рядові бандити і «бригадири». Не бачимо на Троєщинському ринку колись могутнього Бонека, поліг Чайник («братва» підозрювала Прища). Тепер немає уже самого Прища, двох братів Савлохових (пригадайте їхню «ауру» на ринках «Воскресенка» і «Лівобережний»). Убито Князя, який мав частку з ринків Подолу. Розігнали «купцовських бригадирів» з Севастопольського, а «татаринських» — з Житнього ринків. Безвісти пропав Чорний — «дах» радіоринку. Фашист уцілів, поділившись частиною «долі» на «торгточках» Оболоні, виживши, притихли Конон та Кисіль.
Підсумовуючи, видання зазначає, що сьогодні з відходом у потойбічний світ або просто від справ «основоположників» київського рекету бандитсько-базарний рух столиці стає уже історією. Останні події довкола Троєщинського ринку надають фіналу цієї історії нового трагічного відтінку... Ринки «беруть» нові «хазяї»? Цього разу не «качки» у спортивних костюмах і кросівках...
Генерали і полковники — політична еліта
Російське Інтернет-видання «Компромат. Ru» наводить слова Володимира Путіна кількарічної давності про те, що відряджена для роботи під прикриттям в уряд група співробітників ФСБ на першому етапі зі своїм завданням упоралася.
Ця цитата мала стати підтвердження вражаючої цифри: частка наявних і прихованих силовиків у російській політичній еліті на середину 2004 року становила близько 77 відсотків.
Наведений виданням список полковників і генералів у цивільних структурах аж ніяк не повний, але він дає загальне уявлення про вплив спецслужб на державну політику РФ.
Звісно, що перелік розпочато з підполковника колишнього ПГУ (Першого головного управління (зовнішня розвідка)) КДБ Володимира Путіна. Далі називають помічника Президента і начальника президентського управління з кадрових питань та нагород, заступника керівника управління справами, групи високопоставлених чиновників у генеральських погонах з Ради безпеки держави. Серед найвідоміших — генерали Шерстюк, Барсуков...
Далі — міністр внутрішніх справ генерал-полковник Рашид Нургалієв (колишній заступник директора ФСБ); міністр оборони генерал-лейтенант Сергій Іванов (служив в ПГУ КДБ СРСР, СЗР, був заступником директора ФСБ); президент Торгово-промислової палати Євген Примаков (екс-директор Служби зовнішньої розвідки); другі-треті особи численних міністерств, відомств, начальники і їхні заступники багатьох федеральних служб, інших державних органів, постійні представники глави держави у федеральних округах і їхній апарат, перші і другі особи регіональних адміністрацій, мери міст. З десяток колишніх високопоставлених кадебістів й ефесбістів призначено головними федеральними інспекторами в автономних республіках і областях РФ.
У Раді Федерацій Росії автори списку нарахували п’ять «колишніх» чекістів, майже два десятки офіцерів і генералів спецслужб — серед депутатів Держдуми. Генерал армії Микола Ковальов (екс-директор ФСБ) — голова Комітету у справах ветеранів; генерал-майор Олексій Кондауров (екс-начальник ЦГЗ КДБ СРСР і МБ РФ) очолює Комітет з освіти й науки; генерал-лейтенант Олександр Коржаков (екс-начальник Служби безпеки президента) — Комітет з оборони.
Не залишено поза увагою і керівні крісла специфічних державних і комерційних структур на зразок «РосМорПорту» чи «Аерофлоту».
Наводячи ці дані, ми зовсім не мали наміру заглянути через тин російського сусіда, щоб подивитись, як він там хазяйнує. Просто пам’ятаємо про нашу звичку мавпувати деякі манери «старшого брата». Перед тим, як закортить зробити це після нинішніх президентських виборів в Україні, мусимо придивитися до кандидатів на найвищу державну посаду, точніше — до їхнього оточення, яке завтра може впливати на українську держполітику. Хто це буде — промисловці і підприємці, банкіри, учорашні «братки» (двоє кандидатів у президенти побували за гратами), вусаті молодчики зі свастикою на рукавах?..
