МФС: боротьба за місце триває

До 3 вересня зведення з поля битви за МФС («Міжрегіональний фондовий союз», що є центральним депозитарієм цінних паперів) були досить оптимістичні для «пацифістів» і тих, кому небайдужа доля українського фондового ринку. Певною мірою цьому сприяли «миротворчі зусилля» представників Асоціації українських банків (АУБ), акціонерів.

Зокрема, представники акціонерів ВАТ «МФС» і Асоціації українських банків на нараді 20 серпня виступили за включення до наглядової ради МФС голови Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Тоді й визначено основні шляхи подолання конфлікту між акціонерами МФС, зокрема, шляхом забезпечення представництва всіх основних бізнес-груп у наглядовій раді МФС. Крім того, посприяти збільшенню їхньої кількості, ймовірно, мала реструктуризація пакетів акцій МФС. Розглядалося також питання про включення до наглядової ради представників АУБ і Першої фондової торгової системи (ПФТС) як представників міноритарних (дрібних) акціонерів поряд з іншими їх представниками.

Після наради президент АУБ Олександр Сугоняко зазначив, що до таких кроків вдаються для вирішення конфлікту між акціонерами МФС. Здавалося, консенсус знайдено. Але... У день проведення зборів акціонерів МФС усе пішло за наїждженим сценарієм. Акціонерів, котрі прибули на збори, голова правління МФС Микола Швецов ознайомив з постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якого заборонялося проводити реєстрацію, збори акціонерів, складання реєстру тощо. Усі зрозуміли, що збори вже вкотре не відбудуться. З чиєї вини?

Як повідомив УНІАН генеральний директор депозитарно-фондової компанії «Славутич-Капітал» Володимир Горб, відповідно до постанови виконавче провадження було розпочате за заявою АКБ «Укрсоцбанк». Він припустив, що і саму судову ухвалу Шевченківського районного суду, на підставі якої заборонено проведення зборів, винесено за позовом «Укрсоцбанку». «Одна зі сторін, що конфліктують, вважає невигідним для себе проведення цих зборів, тому зірвала їх і не дала акціонерам можливості реалізувати свої права», — заявив Володимир Горб. Загалом, усе, як уже стало звичайним у цьому конфлікті.

Чому все-таки «миротворчі зусилля» виявилися марні? Відповідь напрошується сама собою — ті, хто сьогодні реально здійснюють контроль над МФС, аніскільки не зацікавлені у тому, щоб у МФС відбувалися хоча б якісь реальні зміни. Можна припустити і певні кулуарні домовленості, але про нормальний переговорний процес поки що не йдеться.

Якщо проаналізувати ту інформацію, яку донедавна щедро доводили до ЗМІ, можна дійти висновку, що фактично йдеться про конфлікт між двома акціонерами (банками), що ніяк не домовляться, хто з них головний у МФС, і тому по черзі зривають збори акціонерів. Цілком вдало до цієї ролі підходив «ПриватБанк» — потужна фінансова структура, яка проводить свою самостійну, часто-густо агресивну політику. Ось, мовляв, хоче «ПриватБанк» поглинути МФС, позбавити коаліційної присутності в ньому учасників фондового ринку, стати одноосібним хазяїном МФС. Але чи так це? Як відомо, контрольним пакетом є 50 відсотків+1 акція, хоча в наших умовах треба хоча б 60 відсотків+1 акція для того, щоб мати можливість проводити легітимні збори акціонерів. Згідно зі статутом МФС, жодна компанія не має права володіти більш як 10 відсотками акцій ВАТ «МФС». Якщо акціонер переступає цей поріг під час купівлі-продажу акцій, то угоди, що привели до «перебору», визнаються в судовому порядку недійсними. Якщо перевищення відбулося внаслідок додаткової передплати, збори акціонерів не визнають передплату на акції, що перевищують 10-відсотковий бар’єр. За результатами шостої (незатвердженої. — Авт.) емісії, «ПриватБанк» і «Бізнес-Інвест», який з ним пов’язують, не перевищили б 10-відсотковий бар’єр, передплативши 21 і 30 акцій відповідно. Такий розклад, вважають деякі експерти, забезпечив би їм 8,19 і 9,71 відсотка голосів відповідно. Отже, переступати норми статуту МФС вони не збиралися. До того ж МФС не надає доступу до реєстрів акціонерів, позбавлена можливості переписувати акції з одного акціонера на іншого за примхою власника МФС, а також контролювати переміщення акцій тощо. Для того, щоб приховати від МФС факт перепродажу пакета акцій якій-небудь іншій особі, цілком досить відкрити продавцю і покупцю рахунки в цінних паперах у одного зберігача і тоді той проведе перереєстрацію цінних паперів узагалі поза МФС. Це чудово розуміють усі сторони конфлікту. Так у чому річ? Чому так однозначно учасники фондового ринку (не представлені, на жаль, у наглядовій раді МФС, главою якого, до речі, є голова правління АКБ «Укрсоцбанку») оцінювали ситуацію, що склалася? На думку окремих фондовиків, справжній конфлікт криється у бажанні деяких представників теперішнього керівництва МФС за будь-яку ціну втриматися при владі. Ось як цю ситуацію коментує директор інвестиційно-банківського департаменту ІФГ «Сократ» Владислав Остапенко (див. sokrat. kіev. ua). На його думку, «Укрсоцбанк» та інші його теперішні союзники не спромоглися передплатити акції, які хоча б гарантували їм збереження їхньої частки, не кажучи вже про її збільшення. Вони можуть потрапити в наглядову раду лише за умови, якщо за їхні кандидатури проголосують на загальних зборах акціонерів. З огляду на позицію більшості акціонерів з приводу того, що необхідно хоча б іноді проводити ротацію серед посадових осіб ВАТ «МФС», і результати передплати на акції шостої емісії, голова правління «Укрсоцбанку» розуміє, що ще раз главою наглядової ради йому не бути. «А отже, просто слід не допустити прийняття результатів шостої емісії і перевиборів органів управління. Маємо елементарну боротьбу за владу, — зазначає В. Остапенко, — в якій ВАТ «Укрсоцбанк» проґавив момент передплати на акції емісії і тепер посилено намагається наздогнати поїзд, а водночас чорнить «ПриватБанк», який не проминув своєї вигоди». Відповідно, зазначає В. Остапенко, єдиним мотивом конфлікту, що триває, є небажання діючого керівництва втратити свої місця внаслідок посилення, нехай і цілком законного, позицій інших акціонерів.