16—19 вересня у Львові відбудеться ХІ Форум видавців. Він отримав статус Національного, хоча став загальнонаціональним культурним явищем ще до того. Він — рідкісне явище, що не просто існує всупереч обставинам, а й впливає на обставини. Нині на форумі буде понад 300 видавництв, заплановано 158 різних акцій. Обіцяв приїхати всесвітньо відомий Пауло Коельо.
Пропонуємо бесіду з президентом форуму Олександрою КОВАЛЬ.
— Пані Олександро, ви щойно повернулися з Московського міжнародного книжкового ярмарку. Ця поїздка була якось пов’язана з форумом?
— Ні, я їздила туди на запрошення наших московських друзів і партнерів, які проводили там фестиваль української книжки. Підкреслюю, це москвичі, а не кияни — газета «Книжное обозрение» й книготорговельна структура «Бізон». Фестиваль їм удався. Стенд був надзвичайно добре оформлений, і там були дуже хороші українські книжки. Фестиваль звався «Наша Україна».
— Без жодних натяків?
— Без жодних. Москвичі так назвали.
— Яким був інтерес до стенду?
— Мінімальним. Але це звичайна річ. Може, якби ми привезли слона, було б інакше, але книжки є книжки, та ще книжки незрозумілою для них мовою, що дражнить московську публіку: «Зачем вам какой-то другой язык? Ведь язык у нас общий!» Але добре вже те, що нашими книжками там почали цікавитися, до того ж — книготорговці. Якщо вони відчувають, що це перспективно, то треба набратися терпіння, бо нічого одразу не буває, потрібна довга послідовна робота. Вона почалася.
— Росіяни теж приїдуть на форум до Львова? Торік їх там було мало, але всі цитували сказані ними кілька фраз про те, що сучасна українська література цікавіша російської.
— Тепер вони розширять участь, і не лише на рівні фраз. На форумі буде фестиваль російської книжки, запрошено кількох письменників, причому не тих, попсових, які їздять до Києва, йдеться про інтелектуальнішу літературу. У росіян буде свій стенд за участю восьми чи десяти видавництв.
— Кажуть, польська програма на форумі буде ще потужніша?
— Так, вона дуже насичена, приїдуть багато авторів, причому першорядних. І, звичайно, велика експозиція — сто метрів, це, як на наші умови, справді багато.
— На цьогорічному форумі буде зроблено особливий акцент на дитячому читанні. Раніше такого не було?
— Це вже третій наш конкурс дитячого читання. В різних країнах громадськість і держава стурбовані тим, що діти перестають читати. І там розвивають програми підтримки дитячого читання. А у нас, вважається, такої проблеми, на відміну від Англії й Франції, немає! Але ж я навіть по своїй дитині бачу, що це не так. Отож ми почали це робити самі. Спершу провели читацький конкурс у школах Львова, торік долучилася Львівська область, а цього року всі три галицькі області. Конкурс вже відбувся, тепер на форум приїдуть майже 600 дітей, у них буде своє свято — знайомство з Книгою, з письменниками, нагородження переможців.
— Що таке той читацький конкурс?
— Діти повинні були, на свій вибір, цікаво розповісти про якусь книжку, що справила на них враження поза шкільною програмою. Це книжка їхнього вибору. Хоч вибирати майже ні з чого, але конкурс привертає увагу дітей, батьків, вчителів. Завдяки цьому, може, щось зрушиться. А якщо нічого не робити, нічого й не зміниться.
— Прийняти 600 дітей — це додаткове фінансове навантаження!
— Звичайно. Ми як не мали спонсорів, так і не маємо, й більшість культурних акцій форуму проводимо за власний кошт.
— Тим часом культурні акції форуму завжди такі живі, що здається, ніби вони відбуваються самі собою, як ото йде дощ або тече річка — поза волею організаторів чи спонсорів...
— Мене справді тішить, що на форумі багато чого вирішується незалежно від мене. Це тому, що оті культурні акції придумують самі учасники. Це свідчення того, що вони сприйняли форум як щось своє, й не почуваються тут гостями, вони сюди приїжджають як господарі. А коли людина почувається господарем ситуації, тоді вона робить правильні речі.
Але й фінансові проблеми важливі. Так, форум самоокупний, ми можемо проводити якісь акції без спонсорів. Але робити щось більше, розвиватися — вже неможливо, для цього потрібні інші кошти, й чималі. Скажімо, отой дитячий фестиваль дуже перспективний, але якщо захоче вся Україна взяти в ньому участь, то ми самі не впораємося з цим, потрібні будуть спонсори, гроші.
— Чому форум неможливий у Києві чи деінде?
— Знаєте, багато говорять про особливу українську ситуацію. Мовляв, тут не діють закони нормального розвитку, бо у нас усе надто специфічно. Так само багато чую, що форум начебто неможливий в інших містах!
— Але вже одинадцятий форум буде саме у Львові, а не десь!
— Просто я ще не пробувала проводити його в інших містах.
— А якби спробували, то де б ви його провели?
— Не буду відповідати, щоб не наврочити. Та ось я вже маю пропозицію з Дніпропетровська, де є структура з певними можливостями для проведення такої акції. І, можливо, наступного року вона там відбудеться.
— Які завдання і пріоритети нинішнього форуму?
— Пріоритет завжди один: українська книжка має стати неодмінним атрибутом нашого життя. Але щороку зростає масштаб, долучаються нові видавництва, багато людей, звичайних читачів, останнім часом так планують свій рік, щоб у вересні побувати на форумі. Я проаналізувала кілька газет, і от що цікаво: протягом року, а не лише у вересні, кожна з них згадувала форум від 50 до 150 разів, у різних контекстах. Отже, поняття «форум» набуло ширшого, несезонного культурного сенсу.
