А може, Вам Ще й ключ Від... ПІДВАЛУ?

Вулиця Архітектора Старова, на якій розташований будинок, — єдина в мікрорайоні «Північний». Сам мікрорайон — околиця Миколаєва. Квартири тут у котируваннях фірм з нерухомості одні з найдешевших. Необлаштованість, складнощі з водою, теплом, телефонізацією — вічні «супутники» мешканців мікрорайону. Зате тут безліч барів і власний ринок. Будинок під номером 2-а в епіцентрі торговельно-розважальних закладів. А на стоянку під балконами вдень і вночі прибувають ринкові машини. Але, попри незручності, всі звикли до звичних атрибутів «ринкового життя». Все-таки після 20-річного чекання осіли в індивідуальних квартирах.

Як з’ясувалося пізніше, разом з мешканцями в новому будинку оселилися (правда, ще не в’їхали) і нові сусіди. На багато ті не претендували, їх цікавив підвал. До слова, підвал у будинку був цілком пристойним. У ньому, на запевнення мешканців, спочатку було сухо й тепло. Фірму-орендаря (якесь ТОВ) це цілком задовольняло, як і те, що будинок знаходиться неподалік згаданого вище ринку «Північний», що теж у сфері інтересів ТОВ. Справді, навіщо будувати офіси в «чистому полі», якщо можна вирішити питання у максимально вигідний спосіб?

У липні минулого року, коли будинок було офіційно здано в експлуатацію, нежилі підвальні приміщення передано в оренду приватній фірмі під господарські потреби. Про це йдеться і в розпорядженні начальника Фонду комунальної власності міста, і в договорі оренди між цим фондом і орендарями. Через півроку(!) видано дозвіл на проведення будівельних робіт, з якого випливає, що підвальні приміщення загальною площею 324 квадратні метри буде використано під офіс. А саме — для дирекції ринку. (Чи не забагато? — Авт.)

Перегорнувши стос постанов, погоджень, допусків та інших паперів, особисто переконалася, що керівництво ТОВ заручилося підтримкою будівництва на всіх рівнях — міськвиконкому, СЕС, МНС тощо.

Чому ж за такої законно-узгоджувальної системи перебудовою підвалів не задоволені мешканці? Є кілька відповідей на це запитання. Одна з них — рівня чиновника обласного відомства: «Їх (мешканців будинку. — Авт.) «давить жаба». Заповзятливі люди одержали в оренду підвали, а мешканці залишилися «за бортом». Ринкова економіка — хто встиг, той і у виграші».

У нашому випадку вчасно встигли «підвальні» підприємці. Поки радісні новосели вселялися і облаштовували квартири, в підвалі будинку повним ходом велося будівництво. З чиновником-співрозмовником можна цілком погодитися і щодо «жаби». Коли жильці довідалися про те, що в підвалах орудує комерційна фірма, обуренню не було меж. «У наших квартирах, — каже Ірина Лукасевич, — немає комор. А на перших поверхах — і балконів. Тому зберігати якийсь господарський інвентар, ту ж консервацію, немає де. Ми незадоволені тим, що без нашої згоди підвали будинку займає якась фірма».

«Річ навіть не в цьому, — продовжує її чоловік Володимир Олексійович. — Коли ми вселялися в будинок, я ходив разом з будівельниками дивитися, де проходять комунікації. Заглядали й до підвалів. Тоді все було гаразд. А тепер, після втручання комерсантів, прорубано двері в підвалі несучої стіни, а другі спробували вибити у фундаменті підвалу збоку. Там з’явилася наскрізна тріщина, що вже дійшла до четвертого поверху. Тут же проходить основна газова труба з вентилем. Таке сусідство газу з тріщиною небезпечно».

Занепокоєна ситуацією Ніна Іванівна Манько: «Будинок, як пояснювали будівельники, побудовано на так званих бетонних повітряних подушках, а не на палях. До приходу «фірмачів» у підвалах були бетонні блоки для підтримки плит у разі осідання будинку. А тепер ці плити вибито і під приводом будівельного сміття вивезено. Фактично будинок стоїть на двох бічних стінах». Слова мешканців будинку підкріплені відеозаписом. Свого часу вони пролізли в дірку, призначену для обслуговування комунікацій, і зробили зйомку. Тепер діра забетонована і доступу до комунікацій немає.

І правильно. Чого сунути носа, куди не треба. Але люди не заспокоїлись. І почали писати в усі інстанції.

Не зайшовши до горезвісного підвалу, розуміла я, проблему не роздивитися. Хоча її складно роздивитись і зайшовши до підвалу. В орендованій частині вибудовано цегляні перегородки, зацементовано підлогу, обладнано двері. Чого справді не можна не помітити, то це воду на підлозі майбутнього офісу. Може, так задумано? Чи витрати будівництва? Не знаю. Не фахівець.

Щодо тріщини, то зовні будинку її видно добре. Зсередини на неї подивитися не вдалося. Керівник фірми переконує, що весь будинок у таких тріщинах. Обійшовши будинок, більше тріщин я не помітила. Але знову ж повторюся — не фахівець.

Проте найскладніше питання, відповідь на яке закон і дає, і вуалює, ось у чому. Чи мають право мешканці не тільки на підвали, а й на думку про реконструкцію у власному будинку.

Стосовно цього мене особисто здивувала відповідь прокуратури Миколаївської області. З’ясовується, «передача підвального приміщення по вул. Архітектора Старова 2-а в оренду ТОВ... мала місце в 2003 році, тобто до набуття чинності рішення Конституційного суду України від 02.03.04 р., яким визначено правовий режим власності нежитлових приміщень багатоквартирних будинків».

Отут уже я не згодна, як людина, що має нехай і віддалений, але стосунок до питань правознавства. Рішення Конституційного Суду є офіційним тлумаченням статті Закону. А сам Закон — «Про приватизацію державного житлового фонду» — було прийнято ще в 1992 році. Відтоді й тлумачити його треба було так, як нині це зробив Конституційний Суд. А саме — «допоміжні приміщення передаються безкоштовно в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків». До того ж «власники неприватизованих квартир є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир».

Ну а поки що доступу до підвалів нема, ключі — в дирекції ринку. І тут з побажанням прокуратури мешканцям нещасливого будинку — звертатися до суду — погоджуся. Наскільки мені відомо, люди до цього готові.

А раптом переможуть?

Миколаїв.