Момент істини і елемент нечесності

 «Цілком поділяючи думку Голови Верховної Ради В. Литвина «Президентські вибори — це момент істини для українського народу», пропоную таке прочитання: «Створення загальнонаціональної ідеї — це момент істини для українського народу».

Гадаю, що одним із базових пунктів передвиборних програм кандидатів у президенти має стати їхнє бачення перспектив розвитку України. Доцільно, щоб кандидати в президенти, незалежно від партійної приналежності й улюблених ідеологем продемонстрували народу свої інтелектуальні риси і схарактеризували змістовні проблеми в економіці, політиці, соціокультурній сфері. Цілком можливе підписання усіма кандидатами угоди про чесну боротьбу. До такої рамкової угоди треба було б внести пункт про припинення публікації на час виборної кампанії рейтингів кандидатів. Це пов’язано з тим, що незалежних соціологічних служб не існує. А свідоме і цілеспрямоване введення в оману електорату — це вже елемент нечесності».

Одеса.

«Найкращий, найголовніший принцип у програмі кандидата в передвиборній боротьбі за крісло президента — це виключити зі свого виступу хвастощі. Мовляв, він усе зробить для свого коханого народу, якщо його оберуть у президенти. Найкраще конкретно сказати: за що боротиметься — за соціалізм чи капіталізм. Третього не дано. І другий принцип: прийняти клятву перед своїми виборцями, що він чесно працюватиме на посаді президента. Про цьому підписати угоду і там-таки вказати: якщо порушить клятву, «тоді нехай мене спостигне сувора кара, зневага і проклін нашого народу». А якщо Президент не зможе протидіяти натиску олігархів, тоді він має чесно про це заявити і негайно піти у відставку».

Ріпки

Чернігівської області.

«Підписати договір — справа непогана за умови, що всі претенденти на посаду президента будуть приблизно у рівних умовах. А це означає: якщо я, приміром, винятково чесна людина (кандидат на таку посада і повинен таким бути), але в цей час є Головою ВР чи Кабміну, то на час передвиборної кампанії пішла б у відпустку. Інакше будь-який договір марний.

Деякі кандидати замість власних програм вихлюпують море бруду на своїх опонентів. Тут, гадаю, теж жодний договір не допоможе чесним виборам. А кандидата, який поділяє Україну на Захід і Схід, розпалюючи ненависть серед єдиного народу України, я б вважала зрадником.

Для виконання договірних умов на майбутніх виборах ми, виборці, не повинні бути пасивними. Це може сприяти адмінресурсу проголосувати замість нас. Залишають бажати куди серйознішої уваги і списки виборців, де «мертві душі» часто перетворюються на «живих»...

І все-таки, про якого Президента мріє народ України? Насамперед — про гаранта Конституції.

Одеса.

«Володимир Литвин, безперечно, правий у тому, що неприпустимо для політиків загальнонаціонального масштабу так вести свою «гру» у президентських перегонах, щоб виграти для себе вибори і програти для свого народу суверенну Україну. Голова ВР так само має рацію, коли говорить, що вибори повинні стати змаганням між програмами кандидатів у Президенти і нехай переможе більш реалістична і перспективна.

Однак компроміс зовсім неможливий, і будь-яка домовленість між політиками-конкурентами практично не приведе до консолідації нації і буде досягнута на міжособистісному рівні коштом національних інтересів України. Якщо в українській політиці всі кандидати в президенти є вочевидь слабкими гравцями і ладні «домовлятися між собою», як зозуля з півнем на роль солов’я, то це вже «квартет» за Криловим, де віртуозної музики не почуємо.

Нехай кандидати в президенти скажуть, яка буде їх політика проти тіньової економіки, кланів, регіональної відособленості і багатопартійної різношерстості.

У передвиборній кампанії треба правильно ставити політичний акцент — не на особистості кандидата в президенти і навіть на на програми, а на відповідності того чи іншого політики цій високій посаді.

На жаль, Володимир Литвин відіграє роль усіма шанованого миротворця в парламенті і забув про себе як про потенційно можливого політика нової хвилі. Йому від Бога дано глаголом палити серця своїх співгромадян і вести їх як главі суверенної держави не тільки на творчу працю в ім’я національних інтересів.

Запитаймо: «Володимире Михайловичу, чи не краще Вам заявити про своє об’єктивно законне право бути Президентом для консолідованої нації українців, аніж утішати її «компромісами нежиттєздатних кандидатів».

Корюковка

Чернігівської області.

«Головним принципом програми кожного кандидата в президенти України повинне бути його ставлення до існуючої кричущої нерівності в нашому суспільстві. Багаті сталі неймовірно багатими, а бідні, у результаті кримінального привласнення багатими матеріальних благ, стали протиприродно бідними. Що думає кандидат у президенти зробити для подолання такої несправедливості?

Кандидат повинний мати незаплямовану біографію. Це важливо для іміджу нашої країни, авторитету нашого народу. Якими ще моральними якостями повинний відзначатися кандидат? Чесністю і порядністю, справедливістю і твердістю стосовно всіх, незалежно від рангу, батьківською любов’ю і турботою про всіх, байдужістю до надмірного особистого багатства.

Міжнародний авторитет України стрімко падає. Що має намір зробити новий Президент?

Мені незабаром 90 років, і я хотів би ще побачити оновленою нашу стару Україну без мільярдерів і кілерів, без «палацожителів» і бомжів, без благодійників-роботодавців і безправних трудівників. З високоосвіченим, культурним, щасливим народом».

«Піднімати шум, а тим більше скріплювати підписами пакти і угоди про ненапад, це зайвий раз робити із самих себе посміховисько перед світовою громадськістю. Не у всіх кандидатів у президенти є можливість використовувати адміністративний і грошовий ресурси».