«Виховання» страхом і болем, нав’язування «дорослих» спокус віднаджує дітлахів від школи
Ігрова кімната херсонського дитсадка №69. Вихованець старшої групи Володя недовірливо зиркає карими оченятами на дорослих. У п’ять років життя уже навчило малого страху й болі, що приходять саме від тих, кого найбільше хочеться любити і кому прагнеш довіряти.
— Володина мати надовго потрапила до лікарні, а він залишився під опікою тітки та старшої сестри. А три місяці тому з колонії повернувся вітчим хлопчика і почав його по-своєму «виховувати». Спочатку бачили на обличчі та кінцівках окремі синці. Потім роздягли його й вжахнулися — спина була вкрита жовто-чорними слідами від ременя. Питаємо: «Хто бив?» Відповідає: «Тато — за те, що писав погано». Моя напарниця із вітчимом полаялася, аби не мордував дитини, та вийшло тільки на гірше — за кілька днів малий прийшов у садок з чорними відбитками чоловічих пальців на шиї. Але останньою краплею став випадок, коли вітчим навідався забирати хлопчика з садка. Почувши, що ми ласкаво називаємо його на ім’я, чоловік зверхньо порадив: «Кличте його бомжиком — вдома я тільки так його й називаю». Сліди тортур ми зняли на камеру мобільного телефону й повідомили про все завідувачці, — розповідає вихователь дошкільного закладу Олена Мардарьєва.
Завідувачка дитсадка №69 Галина Коваленко подала до міліцію заяву про завдання тілесних ушкоджень малолітньому. Якийсь час його вітчим водив прийомного сина до закладу і вдавав, наче нічого не сталося. Хіба що синці з Володиного тіла зникли. Але правоохоронці спільно зі службою у справах дітей розібралися у ситуації. І дійшли логічного висновку, що дитину залишати під «опікою» садиста не слід — нині хлопчина мешкає у реабілітаційному центрі.
Однак вихователі не думають, що безкінечні місяці суцільного жаху для малого минуться без наслідків. Менш як за рік до переходу в перший шкільний клас він так і не навчився виписувати літери і не вміє користуватися ручкою та олівцем. Ці звичайні для його ровесників предмети хлопчика просто лякають, бо їх вигляд підсвідомо породжує спогади про біль та знущання. Із таким настроєм навряд чи можна чекати від хлопця успіхів у навчанні. Швидше, вчителям знадобляться безкінечне терпіння, любов і багато часу, щоби уроки та самостійні завдання він не сприймав як продовження домашніх тортур.
Але біда в тому, що такі жертви домашнього насилля зараз є чи не в кожному навчальному закладі — і не тільки херсонському. Адже свої житейські та побутові негаразди деякі дорослі схильні «вихлюпувати» на найменших, залишаючи синці на їхніх тілах, а на душах — незагоєні шрами.
Не готові до спокус
Ще однією болючою проблемою виховання школярів херсонські педагоги й свідомі батьки вважають не фізичне насилля, а надзвичайно сильний психологічний «тиск спокусами», до якого діти просто не готові. І це не тільки еротика на телебаченні чи напрочуд жорстокі комп’ютерні ігри. Найгірше, що спокуси дуже часто перебувають у межах прямого доступу для дитини і їх просто нав’язують за допомогою агресивної реклами, про чию оманливість наївні первачки ще просто не здогадуються.
— Від самого початку навчального року вимагаю прибрати кіоск з алкоголем та тютюновими виробами, який стовбичить просто біля школи. Мало того, що цей товар там продають неповнолітнім, і трьох наших учнів перехопили біля нього з уже запаленими цигарками співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, так ще й яскравий плакат повісили (пийте пиво!), — обурюється директор загальноосвітньої школи №33 Херсона Тетяна Щетина. — Отож ще у вересні 2013-го подала до міськради скаргу з проханням прибрати кіоск подалі від навчального закладу, дійшла аж до тодішньої виконуючої обов’язки міського голови Зої Бережної. І Зоя Яківна, і її підлеглі навіть журналістам обіцяли, що кіоск приберуть. Та вже й навчальний рік закінчується, а в ньому як тривала жвава торгівля, так і триває — хіба що виконуючий обов’язки міського голови в нас новий.
Утім, біда не стільки в тому, що для школярів у прямому доступі є пиво з цигарками, скільки в тому, що в такому ж прямому доступі немає альтернативи пиву. Та сама ЗОШ №33 розташована у «спальному» мікрорайоні, де кінотеатру чи театру немає, Будинок дитячої та юнацької творчості притягує хіба що учнів молодших класів, а от «генделики» на кожному кроці. А до них ще й два величезні супермаркети, де полиці просто вгинаються від того ж спиртного й цигарок. І все в яскравій обгортці, красиво оформлене, в залі музика грає — просто свято для того, хто в житті кращого не бачив.
Зараз ми часто згадуємо крилатий вираз: «Те, що не вбиває, робить нас сильнішими». Звичайно, спиртне й цигарки вбивають не одразу, та чи не забагато випробувань для юних душ пропонує українське суспільство?
Коли перемагають гроші
В міському управлінні освіти Херсона останнім часом виявили красномовну закономірність: що більше біля школи «спокусливих» торговельних точок, то більше дітей перебуває на міліцейському обліку — за різноманітні правопорушення, чи на внутрішньошкільному — за порушення дисципліни, бійки, грубощі, прогули. В навчальних закладах, де спокусливі «сусіди» відсутні, «проблемних» хлопців та дівчат по одному—два, а часом і жодного. В тих школах, яким пощастило менше — вже по три—чотири. А в ЗОШ №33 аж дев’ятеро! Випадковий збіг? Можливо, та насправді випадковості й закономірності у цій площині ніхто не досліджує. Кримінальну міліцію у справах неповнолітніх цікавлять конкретні правопорушники незалежно від того, в якій школі вони навчаються і скільки біля неї «шинків». Районні служби в справах дітей опікуються асоціальними родинами тощо, а педагогічним колективам залишається «воювати» з власниками «спокусливих» закладів сам на сам. І школа, як правило, тут залишається у програші — перемагають гроші.
Начальника відділу взаємодії із засобами масової інформації Головного управління Міндоходів Херсонщини Ірину Сальник я попросив навести довідки щодо того, скількох комерсантів у нашій області цьогоріч позбавили ліцензій на право роздрібної торгівлі «градусною» продукцією чи тютюном за її збут неповнолітнім. Почув відповідь: ліцензії анулювали «аж» шістьом торговцям цигарками й жодному торговцю спиртним. При цьому за той самий час з початку 2014 року видано 499 ліцензій на роздрібну торгівлю алкоголем і 471 ліцензію — тютюном. За кризового падіння економіки «п’яні» гроші перетворюються на дедалі важливіше джерело поповнення бюджету: нинішнього року платня за дозволи на продаж підакцизних товарів тільки в Херсонській області вже принесла до скарбнички 3,3 мільйона гривень. «Квіти життя» ми поливаємо горілкою та пивом під тютюновий димок, бо це, бачте, дуже прибуткова справа. А які «будяки» в недалекому майбутньому виростуть з цих квітів, нас не обходить — гроші ж треба негайно!
ФАКТ
Обстеження фахівцями міського управління освіти території, прилеглої до навчальних та позашкільних закладів, дозволило виявити, що торговельні точки з тютюном і алкоголем є біля кожної другої школи Херсона, причому розташовані вони не за триста метрів, а на відстані від двохсот до... одного метра. На додачу біля десяти шкіл працюють навіть не один, а одразу три—чотири магазини зі спиртним, кафе та по ігровому клубу «в комплекті».