У село Вересаєве Сакського району Криму цього літа прийшла питна вода. Найбільшу проблему 450 тисяч місцевих жителів розв’язано завдяки втіленню проекту Програми розвитку й інтеграції Криму. Це вже сьомий населений пункт, який забезпечено водою у рамках Програми розвитку ООН.
Та на півострові залишається ще чимало безводних місць. Скажімо, селище Октябрське. Три роки тому енергетики за борги опломбували кілька водних свердловин, цього літа — найпотужніший насос. Не дай Боже, аварія насосної системи, запасу води з трьох резервуарів не вистачить і на тиждень. Не рятує навіть те, що на п’ять років розтягли графік погашення заборгованості. У депресійному селищі лишилися тільки пенсіонери і безробітні...
Це колись Старий Крим під Феодосією купався у джерельній воді. А нині гірське узвишшя Агармиш, так званий природний повітряний колодязь, занапастила хижацька розробка кар’єрів з видобутку щебінки й вапняку. Пересохло найбільше тут джерело — Мартинів фонтан.
У селі Лушине Сакського району води немає вже кілька років. Її постачання відключено через борг за електроенергію у 120 тисяч гривень. Селяни готові платити тільки за реально спожиту воду, а не покривати ще й втрати у дірявих водогонах.
Здавалося б, на що скаржитися мешканцям Джанкойського району, де 391 артезіанська свердловина. Та в більшості сіл вода для пиття й приготування їжі непридатна, бо має високу жорсткість і мінералізацію, що перевищує межі допустимих норм у п’ять разів.
Таку ситуацію у сотнях кримських сіл, десятках селищ обговорювали учасники загальнокримських громадських слухань із проблем питного водопостачання, які нещодавно відбулися у Сімферополі й регіонах. Зокрема, було вироблено концепцію розв’язання водних проблем півострова. Скажімо, підраховано, що на реконструкцію водогонів тільки у великих містах необхідно 420 мільйонів доларів. До слова, на оновлення кримських сільських водоводів із цьогорічного держбюджету виділено 20 мільйонів гривень.
Як зробити водне господарство привабливим для інвесторів? Адже на часі змінити технологію очистки питної води. На жаль, у рамках своїх інтересів працюють три головні структури управління водними ресурсами: комітети з екології, водного господарства, комунально-житлового господарства. Певно, об’єднавши зусилля, можна було б розв’язати чимало проблем і без додаткових витрат.
Крим.
