Високодостойний Голово ради ветеранів с. Яблунів Канівського району Черкаської області Ілля Герасимовичу КУТОВИЙ!

Скільки себе пам’ятаю, на ці сакральні для кожного українця краї, освячені усипальницею Батька нашої нації Тараса Григоровича Шевченка, за всіх суспільно-політичних систем зазіхали рідні безбатченки та їхні іноземні поплічники.

По суті, Канівське Придніпров’я постійно перебуває в облозі. Ведеться системний цілеспрямований наступ на унікальні заповідні краєвиди, навіть супроти самого Дніпра, під точкові удари потрапляють Тарасова гора і музейний комплекс. ГЕС і ЧАЕС, промислові монстри, виробники отруйних відходів і антитуристських запахів — все, аби позбавити український люд найпотужніших джерел духовності і краси, а канівців поставити на межу виживання.

Уже за моєї пам’яті кілька разів черкасці і всі свідомі українці ставали в оборону нашої національної святині.

Не заради хизувань, а задля правди факту нагадаю: вперше мені разом з громадою довелося вступити в бій із всесоюзним монстром — мінтяжбудом, який заповзявся вгніздити в саме серце Канева свої заводи, що загрожувало не лише Шевченковій горі, не тільки Черкащині, а й усій Україні.

Скориставшись на одному із засідань Верховної Ради УРСР присутністю найвищого керівництва республіки, обійшовши реєстрацію запиту, я усно виклав усе, чим загрожувала ця будова. Не вдаватимусь у деталі, як зреагувала шокована зала, бо подібне сталося чи не вперше. Але я й сьогодні шанобливо схиляю свою сиву голову перед пам’яттю Володимира Васильовича Щербицького, бо тільки він як член політбюро ЦК КПРС міг вийти «на гору» з вимогою зупинити будівництво. І таке диво сталося.

А потім ще неодноразово доводилося виступати проти намагань саме в цих Шевченкових краях вгніздити то птахофабрику, відходи якої навіки отруять чорнозем, то ще якусь шкідливу затію.

За цієї нагоди доземно вклоняюся багатьом ревним сподвижникам, які ставали в оборону канівських духовних і природних святинь. З почуттям поваги і вдячності називаю тут імена канівського ентузіаста-краєзнавця, лікаря за фахом Михайла Іщенка, журналіста-шевченколюба Володимира Біленка, громадську діячку і поетесу Віру Носенко, невгамовну дослідницю Тарасової долі Зінаїду Тарахан-Березу.

Глибоко вдячний і вам, дорогі яблунівці, за громадянську мужність — виступити супроти чергового поповзу на світову святиню та чарівне довкілля.

Сьогодні ви, ветерани, мешканці села Яблунів, змушені бити тривогу щодо намірів ПрАТ «Миронівська птахофабрика» збудувати поруч з житловим масивом села, як наголошується в листі, «неподалік від охоронної зони національного Шевченківського заповідника і могили великого Кобзаря та м. Канева потужне норкове звірогосподарство з поголів’ям основного стада 150 000 самок. Це близько 1 000 000 промислового поголів’я норок, вирощених і технічно оброблених підприємством щороку». Чи треба доводити хоча б те, яка отруйна вода з’явиться в колодязях канівців?!

Позаяк за нинішнього суспільного стану, де все ніби тимчасове, я не зважуюсь апелювати до якоїсь інстанції, відтак спробую через пресу вдарити у дзвони тривоги, аби й суспільно-політичні сили вийшли рятувати нашу національну пам’ять в ім’я грядущого України.

Де б і в кого, нарешті, дістати відповідь на сакраментальне запитання: хто і які сили впродовж століття вперто і послідовно намагаються струїти серце України — Шевченків Канів?! Хто спрямовує їх?

 

 

 

Звертаємося до Вас у складний і тривожний час для нашого народу і всієї України.

Але життя не зупиняється і ставить гострі проблеми, які треба вирішувати. Ветерани та жителі с. Яблунів з тривогою зустріли наміри ПрАТ «Миронівська птахофабрика» збудувати на наших землях поряд з житловим масивом села, неподалік від охоронної зони Національного Шевченківського заповідника і могили великого Кобзаря та м. Канева, потужне норкове звірогосподарство з поголов’ям основного стада 150 000 самок. Це близько 1 000 000 промислового поголів’я норок, вирощених і технічно оброблених підприємством протягом одного року.

При експлуатації такого надпотужного звірогосподарства — найбільшого в Європі — у повітря буде викидатись величезна кількість забруднюючих речовин, загрозливих здоров’ю людей.

Діяльність такого типу підприємств становить підвищену екологічну небезпеку для населення. Це надзвичайно важливе застереження засвідчене Постановою Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995 р. Норковий сморід, отруєння чистого повітря відходами виробництва згубно вплине на екологічний стан навколишнього середовища як с. Яблунів, так і всього Канівського Придніпров’я.

Велику тривогу викликає передбачене власниками звірогосподарства потужне використання для технічних цілей чистої артезіанської води з глибинних водних пластів. Це може призвести до непередбачуваних екологічних наслідків і поставить під загрозу забезпечення жителів цілого регіону питною водою. І в кінцевому рахунку наш квітучий край у найближчі І00 років може перетворитися на півпустелю.

Уже сьогодні внаслідок діяльності «Наша ряба», яке свого часу відступило від проекту забору технічної води з р. Дніпро, в наших селах різко упав рівень води в криницях. У нашому селі пішов під землю великий став площею понад два гектари, а річка Росава, в яку скидаються відходи від виробництва, перетворилася на брудний потік.

За такої ситуації варто враховувати і ту важливу обставину, що в цьому регіоні вже близько 10 років діє теж екологічно забруднююче навколишнє середовище і теж найбільше в Європі ПП «Миронівська птахофабрика». На околиці Канева викидає в повітря сморід завод «Шампіньйон». До того ж територія нашого району постраждала від Чорнобильської катастрофи і відноситься до ІV категорії зон радіоактивного забруднення.

Таке нагромадження в одному регіоні екологічно шкідливих підприємств, на наш погляд, недопустиме і свідчить про те, що іде цілеспрямований, відверто цинічний, не регульований державою наступ приватного бізнесу на фактичне екологічне знищення цілого регіону — унікального на Україні квітучого дару природи і знаного в усьому світі Канівського Придніпров’я, яке люди з любов’ю називають Шевченківським краєм.

А тому громадськість б’є на сполох. Ми вимагаємо заборони будівництва «Норки» біля с. Яблунів. Проти будівництва цього звірогосподарства виступили жителі м. Канева, Канівська міська Рада народних депутатів. Свій протест проти будівництва письмово засвідчила більша частина дорослого населення Яблунева.

Ми не можемо допустити, щоб хтось із метою одержання надприбутків поставив під загрозу екологічного спустошення нашу рідну землю, на якій народились і виросли ми і наші діти і за яку так багато пролили своєї крові наші батьки, старше покоління.

Ми засвідчуємо нашу підтримку звернення громадськості м. Канева до Верховної Ради України з пропозицією прийняти Закон України «Про спеціальний статус м. Канева», який є духовною перлиною народу України.

Шановний Борисе Іллічу!

Ми звертаємося до Вас як до рідної і дорогої нам людини — Почесного громадянина Канівщини, — у яку ми віримо і яку шанує вся Україна. Ви маєте великі заслуги перед українським народом. Ми просимо Вас втрутитися у вирішення цієї гострої проблеми, почути голос людей, почути нашу стурбованість і бажання зберегти свій край і природне середовище для майбутніх поколінь.

Зі щирою повагою і побажанням успіхів 

Від імені ветеранів та жителів с. Яблунів звернення підписали: 

 

ЛУТ Д. С., почесний голова ради ветеранів, ветеран Великої Вітчизняної війни, інвалід ВВВ І групи; КУТОВИЙ І. Г., голова ради ветеранів, учасник війни; ТАБАЧЕНКО В. Ф., заступник голови ради ветеранів, учасник війни; КИПА М. П., СЛЮСАР М. І., члени ради ветеранів, учасники війни.